Вільгельм Орлик-Рюккеман (1894-1986); навчався у Львові у Львівській політехніці на факультеті будівництва доріг і мостів, навчання перервала Перша світова війна. У серпні 1914 року вступив до польських легіонів. У 1917 році був мобілізований до австро-угорської армії. 4 листопада 1918 року перейшов до Війська Польського. Під час польсько-української війни 1919 року потрапив у полон, але був звільнений з нього після союзу між Пілсудським і Петлюрою. У 1932 році прийняв командування 9-ю піхотною дивізією, а через шість років був переведений на посаду заступника командира Корпусу охорони прикордоння (КОП) на сході Польщі. Наступного року він прийняв командування цим формуванням. Після вторгнення СРСР до Польщі Рюккеманн, відбивши перші атаки Червоної армії, вирішив прорватися з підлеглими йому військами у напрямку Варшави. 1 жовтня 1939 року підрозділи КОП були атаковані радянською 45-ю стрілецькою дивізією. Після одноденної оборони він віддав наказ про розформування підрозділу. Щоб не потрапити в полон, він пробився через Литву та Швецію до Великої Британії. До кінця війни обіймав різні штабні посади, в тому числі в Генеральній інспекції Польського переселенського корпусу у Великій Британії з 1945 по 1947 рік. Після війни оселився в Лондоні, а в 1972 році переїхав до своєї сім'ї в Канаду. Чотири рази був нагороджений, зокрема, орденом Virtuti Militari та Хрестом Доблесті.