Неллі Туржанська (1917-2012) займалася скаутингом з раннього дитинства, а перед самою війною влаштувалася на роботу до військового шпиталю Уяздовського у Варшаві. У листопаді 1939 року вступила до Союзу збройної боротьби, пізніше перетвореного на Армію Крайову. Під час Варшавського повстання воювала в угрупованні "Горн" (батальйон "Дзік") у Старому місті, звідки каналізацією дісталася до Середмістя. Після падіння повстання виїхала з Варшави, а після закінчення Другої світової війни оселилася в Лодзі і влаштувалася на роботу в шкільну інспекцію, одночасно розпочавши навчання на гуманітарному факультеті Лодзинського університету. З 1951 року була активною учасницею підпільної організації Польський батьківський фронт, а в лютому 1952 року була заарештована і ув'язнена з восьмирічним терміном ув'язнення. Була ув'язнена в Кракові у в'язниці Монтелюпіх, потім у Грудзьондзі та Фордоні. Звільнена через 3,5 роки, вона вирішила виїхати з Польщі - завдяки шлюбу з громадянином Канади Станіславом Крисяком їй вдалося це зробити в травні 1958 р. Після смерті чоловіка в 1973 р. вона знову вийшла заміж за Владислава Ґжималу-Туржанського, з яким у 1988 р. заснувала Фундацію Владислава і Нелли Туржанських. Овдовіла в 1986 році. У 1994 році її третім чоловіком став Збіґнєв Шимборський.