Діяльність польських солдатів в Енге - витоки

Близько 13 000 солдатів 2-ї піхотної стрілецької дивізії, сформованої у Франції за наказом головнокомандувача Владислава Сікорського 11 листопада 1939 року, в ніч з 19 на 20 червня 1940 року після поразки у Франції евакуювалися до сусідньої Швейцарії. Там вони були інтерновані.

Під час перебування в трудових таборах солдатів заохочували працювати в промисловості або сільському господарстві, іноді в дуже важких умовах. Тим не менше, багато хто з них обрав цю діяльність, оскільки вона дозволяла їм покинути табори і заробляти символічний дохід у розмірі одного франка на день. Дехто працював на фермі, інші опинилися в кар'єрах, допомагаючи в будівництві, ремонті чи осушенні боліт. Треті підтримували швейцарську армію, працюючи, зокрема, на промислових підприємствах.

"Польська дорога" та меморіальна дошка на честь праці інтернованих

Символом діяльності польських солдатів, інтернованих у Швейцарії під час Другої світової війни, вважаються побудовані ними шляхи, так звані "польські дороги" (Polenwege), як, наприклад, дорога, що веде з мальовничого гірського села Енгес до Корно-Сен-Блеза.

15 серпня 1944 року в лісі на правому узбіччі дороги в присутності швейцарського командувача сектором Сіланд генерала Рота на валуні було відкрито бетонну дошку на згадку про присутність у районі Енгеса контингенту з близько 300 польських солдатів, які під час війни виконували різні роботи для місцевої громади містечка. На дошці розміщено зображення орла і напис "Поляки 1940-44".