На будівлі дитячого садка та початкової школи Gutschick I за адресою Scheideggstrasse, 12, у самому центрі району Гутшик у Вінтертурі, знаходиться алюмінієвий рельєф "Лебеді, що відлітають" польського скульптора та педагога, пов'язаного зі Швейцарією, Мацея (Матіса) Пьотровського (1920-1978), 1963 р. Дізнайтеся про історію цієї незвичайної композиції, яка пов'язана з реалізацією радикального модерного будівництва та містобудування у великих міських центрах Швейцарії у другій половині 20 століття.

Будівельний бум 1950-1960-х років.

Архітектура та містобудування кінця 1950-х - початку 1960-х років досі помітні в ландшафті Вінтертура. Район Ґутчік, де можна помилуватися кількома реалізаціями Пьотровського, зокрема "Летючими лебедями" та "Акробатами", був створений в результаті післявоєнного будівельного буму. Саме в той час динамічний економічний розвиток дозволив приватним девелоперам активізуватися у сфері будівництва і почати планувати масштабні забудови. Багато з них були підтримані центральним державним бюджетом. Будувалися житлові комплекси, розширювалася освіта, інвестували в мистецтво в публічних просторах. Архітектори планували різнопланову забудову, яка гармонійно вписувалася в зелений простір, підкреслюючи унікальність окремих будівель.

Дитячий садок і будівля початкової школи "Гутчик І

Між 1959 та 1962 роками в околицях спортивного центру "Дойтвег" у Вінтертурі було реалізовано кілька сотень квартир. Паралельно велася робота над монументальним житловим комплексом Гутшик, що розташовувався неподалік, а також планувалися інші забудови в цьому районі. Природно, що це збільшило попит на місця в дитячих садках. Тому з 1959 року було заплановано будівництво двох нових дитячих садків на вулиці Шайдеґґштрассе, Гутшик І та Гутшик ІІ. Ця інвестиція мала замінити розташований поруч дитячий садок "Дойтвег", який існував з 1879 року і був не в змозі задовольнити нові потреби місцевої громади.

Будівля Gutschick I, на якій розташований барельєф, була збудована у 1963 році як дитячий садок в рамках реалізації місцевої містобудівної концепції, яка передбачала будівництво поруч збірного житлового та шкільного комплексу. Проект був реалізований компанією Bau AG Mattenbach згідно з архітектурною концепцією Генріха Рашле. Згідно з угодою між девелоперською компанією та міською владою, після введення будівлі в експлуатацію місто мало викупити її за вартістю завершення будівництва. Така домовленість була нормою для Швейцарії того часу. 21 січня 1962 року будівництво будинку було затверджено.

Архітектура

Комплекс дитячого садка спочатку складався з трьох класних кімнат з великими заскленими вікнами та підсобних приміщень, розташованих на першому поверсі, а також підвалу-сховища, призначеного для цивільної оборони. Будівля була побудована у відповідності до принципів функціоналізму з бетону, внутрішнє планування приміщень визначали цегляні стіни. Роботи над комплексом тривали з 1962 по 1963 рік, а дитячий садок відкрився після літніх канікул у 1963 році.

Починаючи з 1970-х років, початкова освітня пропозиція дошкільного закладу була розширена до груп продовженого дня, а після реконструкції та розширення комплексу в 2006-2007 роках - до початкової школи. Під час реконструкції подбали про енергоефективність будівлі - замінили вікна та утеплили ззовні, а стіни перефарбували з сірого на жовто-помаранчевий колір. Це втручання порушило первісний намір художника закарбувати "Лебедів, що відлітають" (Schwäne), коли вони тікають від лисиці на тлі сірого туманного неба.

"Відлітаючі лебеді" Мацея Пьотровського

Пьотровський був запрошений виконати барельєф у міському просторі на замовлення Bau AG Mattenbach у 1963 р. Він був вільний у виборі теми та матеріалу. Це була ще одна робота в серії скульптур, які вступали в діалог з інфраструктурою для дітей. Серед іншого, раніше художник створив скульптуру "Білий ведмідь" для саду дитячого садка у Вінтертурі (1957).

Незважаючи на монументальні розміри (1,5 м х 4 м), рельєф Піотровського справляє враження легкості. Його форми нагадують естетику орігамі та післявоєнний дизайн. Динамічна композиція відповідає інтересу Пьотровського до анімалізму, до фіксації силуету тварини в русі, який пронизує його творчість з кінця Другої світової війни. З початку 1960-х років скульптор часто досліджував тему перелітних птахів, вивчаючи будову їхніх тіл та їхні просторові взаємовідносини під час польоту. Такі репрезентації природи він пов'язував з рідною дикою природою та польським фольклором. "Відлітаючі лебеді" також відображають досвід роботи з металом, зокрема з алюмінієм, який розпочався із замовлення на скульптуру для сусіднього житлового масиву в 1961 році.