У четвертинці 86 кладовища Пер-Лашез у Парижі похований поет, мистецтвознавець і літературний критик з польським корінням Гійом Аполлінер (1880-1918). Починаючи з 1919 року, друзі та шанувальники поета збиралися біля його надгробка близько 11:30 ранку. Цей звичай культивується і сьогодні.

Аполлінер увійшов в історію як один з найвизначніших письменників і критиків Франції 20-го століття. Він був автором книг "Алкоголі", "Вбитий поет", "Каліграми", трактату "Художники-кубісти" та автором терміну "сюрреалізм", серед інших. Завдяки своїм рецензіям, опублікованим у різних журналах, він відіграв ключову роль як популяризатор авангарду 20-го століття. Його погляди мали важливий вплив на формування багатьох мистецьких течій, таких як орфічний кубізм, сюрреалізм та пуризм.

Опис надгробка

Надгробок поета, спроектований його близьким другом, художником, письменником і видавцем журналу "Les Soirées de Paris" Сержем Фератом у 1935 році, складається з прямокутної кам'яної плити з менгіром. На плиті викарбувані уривки з віршів Аполлінера, взяті зі збірки "Каліграми": каліграма у формі серця з написом "mon cœur pareil à une flamme renversée" ("моє серце як перевернуте полум'я") та три строфи з твору "Les Collines" ("Пагорби"), які нагадують про поетичний проект Аполлінера:

Je me suis enfin détaché
De toutes choses naturelles
Я можу вмирати, але не плакати
І того, чого я ніколи не торкався. Я торкався, я мацав.

І я роздивився все, що можна
Ніхто не може собі уявити
І я знову і знову відчував це.
Як і життя бездонне Je peux mourir en souriant (...)

Habituez-vous comme moi
З цими дарами, про які я повідомляю.
До краси, яку я вам принесу.
А la souffrance que j'endure І ви знаєте, як це сталося

(Я нарешті звільнив себе для тебе

Від усього природного

Я можу померти, але не згрішити

І те, чого я не торкнувся.

Я доторкнувся і взяв у руки.

Я дослідив все, що досі

Не міг собі уявити.

В моїй руці я зважував тисячу разів

Життя, яке нічого не важить.

З посмішкою я зможу померти [...].

Готуйтеся, як і я.

До чудес, які я пророкую.

До добра, що прийде.

До страждань, що загартовують мене.

Ви всі тоді пізнаєте майбутнє).

На надгробку також похована дружина поета Жаклін Аполлінер (1891-1987).

Генеза проекту

Надгробок був профінансований з аукціону робіт художників, які були друзями Аполлінера, що відбувся 21 червня 1924 р. Проект був задуманий після консультацій з комітетом друзів Аполлінера (Souvenir d'Apollinaire), що діяв з 1920 р. для вшанування пам'яті поета на кладовищі Пер-Лашез. Вибір автора та концепції надгробка в середині 1930-х років став результатом неспроможності досягти згоди між членами комітету, в якому вирішальне слово мали літератори та вдова Аполлінера, і художником, якого спочатку обрали для реалізації проекту, Пабло Пікассо. Авангардистські, сюрреалістичні проекти Пікассо, представлені комітету в 1927-1928 роках, не відповідали традиціоналістському баченню пам'ятника, якому віддавали перевагу ті, хто приймав рішення.