Олександр Тис (1803-1846) народився в Єзьорні біля Варшави, син Яна Тиса (1768-1830), власника паперової фабрики в Єзьорні і масона, та Сабіни Штамм, члена Євангелічно-Реформатської церкви.

Родина Тисів займалася виробництвом поштового паперу протягом багатьох поколінь. Александр був одним з п'яти дітей Яна і Сабіни. Він вивчав право і досяг визначного становища в Королівстві Польща. Обіймав посади генерального прокурора Дев'ятого департаменту Варшавського правлячого сенату, старшого члена Урядової комісії з питань правосуддя та президента Церковної колегії Євангельсько-Реформатської Церкви у Варшаві. Кавалер орденів Святого Станіслава 1-го ступеня, Святого Володимира 3-го ступеня, Святої Анни 2-го ступеня з імператорською короною, а також прусського ордена Червоного Орла 4-го ступеня (Lipkowski s. 203, 263; KW № 104 від 21 квітня 1846 р.).

Після падіння Листопадового повстання опинився в Санкт-Петербурзі, де вів активну наукову діяльність. У 1838 році опублікував статтю у французькому юридичному журналі "Revue étrangère et française de législation" під назвою "Notice sur la coordination des lois provinciales de l'Empire de Russie" ("Повідомлення про координацію провінційних законів Російської імперії"), в якій порушив проблему кодифікації провінційних законів на землях, захоплених Росією під час поділів (Witkowski, c. 286).

Помер 7 квітня 1846 року в Парижі на вулиці Жоффруа Марі, 12, у віці 43 років. У свідоцтві про смерть він описаний як "генеральний прокурор, кавалер Польщі". Похований на кладовищі Пер-Лашез у секції Q (AdP, AD Actes reconstitués de l'état civil de Paris; Recueil 1855, p. 286). Члени його родини були поховані на євангелічно-реформатському цвинтарі у Варшаві, але їхні місця поховання зараз невідомі.