Анджей Минарський - канадець польського походження, пілот Королівських ВПС Канади часів Другої світової війни, навідник на борту бомбардувальника Lancaster KB-726 VR-A, кавалер Хреста Вікторії - найвищої і найпрестижнішої нагороди за солдатську мужність і галантність перед обличчям ворога, якою нагороджували солдатів Збройних сил Великої Британії та країн Співдружності. Минарський став першим членом канадських ВПС, який отримав цю нагороду посмертно за героїчний вчинок під час Другої світової війни.

Ендрю Чарльз Минарський (Andrew Charles "Andy" Mynarski) народився у Вінніпезі 14 жовтня 1916 року. Він був сином польських емігрантів з-під Любліна. У нього було п'ять братів і сестер, два брати і три сестри. Освіту здобув у початковій школі: Короля Едуарда, Ісаака Ньютона та в технічній школі Святого Іоанна. Після смерті батька, щоб утримувати сім'ю, він чотири роки працював кушніром у Вінніпезі. Однак він мріяв літати.

У листопаді 1941 року він вступив до Королівських військово-повітряних сил Канади (RCAF). Пройшов підготовку як навідник бомбардувальника в Калгарі, Едмонтоні та в Макдональді. У грудні 1942 року його відправили до Англії, де в жовтні 1943 року він був призначений до 9-ї ескадрильї ВПС Канади, а в березні 1944 року - до 419-ї ескадрильї ВПС Канади, де обійняв посаду старшого навідника на бомбардувальнику "Ланкастер".

12 червня 1944 року екіпаж Минарського вилетів на свою четверту місію на новому канадському бомбардувальнику Lancaster Mk-X з бортовим номером KB-726 VRA. Це був також тринадцятий виліт Минарського зі своїм нинішнім екіпажем. Метою польоту було бомбардування залізничної ділянки в Камбре, Франція. На жаль, перед самим виконанням завдання літак був атакований німецьким винищувачем Ju-88. Пролунало три вибухи і загорілися обидва двигуни з лівого боку "Ланкастера". Капітан віддав наказ покинути палаючий літак. Коли члени екіпажу щасливо евакуювалися з бомбардувальника, навідник Пет Брофі опинився в задній башті гармати і не зміг вибратися звідти. Саме тоді молодший лейтенант Минарський кинувся на допомогу своєму другові. Андрій схопив сокиру і, не звертаючи уваги на полум'я, кинувся на допомогу. Йому не вдалося звільнити свого друга, який продовжував кричати йому: "Виходь!": "Вистрибуй!" Поляк, однак, не хотів залишати Пата і, стукаючи сокирою по дверях башти, хотів за будь-яку ціну звільнити його. Після невдалих спроб він відступив назад, виструнчився, віддав честь, віддаючи данину пам'яті своєму другові, і вистрибнув з палаючого літака. Парашут вихопив з палаючого скафандра. Падаючи, Минарський був однією вогняною кулею. Коли він опинився на землі, то отримав настільки сильні опіки, що помер через кілька днів і був похований на муніципальному кладовищі в Мехарікурі, поблизу Ам'єна, Франція.

Навідник Пет Брофі, з іншого боку, дивом вижив. Збитий літак впав на високе дерево і розбився, звільнивши Пета. Через кілька місяців він так прокоментував героїзм Минарського: "Я завжди буду вірити, що Бог врятував мене, щоб я міг розповісти світові про те, що я бачив, і про те, наскільки хороброю була людина, яка ризикувала і втратила своє життя, щоб врятувати друга".

На прохання командира бомбардувальника, Арта де Брейна, командування Королівських ВПС Канади (RCAF) і ВПС Великобританії (RAF) вирішило посмертно нагородити Ендрю Минарського високопрестижною нагородою - Хрестом Вікторії, як знак найвищого визнання і героїзму, що виражається в "зразковій мужності і особливому акті самопожертви перед обличчям ворога". Минарський був першим пілотом канадських ВПС, який отримав цю нагороду під час Другої світової війни.

12 грудня 1946 року цю надзвичайно рідкісну нагороду вручив губернатор провінції Манітоба Дж. Мак-Вільямс матері Андрія, Станіславі Минарській. Хрест Вікторії Минарського був подарований його родиною Повітряному командуванню в 1989 році і виставлений у передпокої Меморіальної кімнати Минарського в штабі 1-ї Канадської повітряної ескадрильї у Вінніпезі (де зберігається багато інших сімейних пам'яток). В ескадрильї 419 на авіабазі Колд Лейк зберігається оригінальна сокира, за допомогою якої Минарський намагався звільнити друга, що застряг у башті гармати.

У 1973 році Ендрю Чарльза Минарського було вшановано і урочисто введено до Канадської зали авіаційної слави. Сьогодні він є одним з тих канадців, які входять до пантеону героїв Країни кленового листа. Його ім'ям названо кілька шкіл, в тому числі середня школа у Вінніпезі, мережа з трьох озер на півночі Манітоби, парк в канадському місті Пенхолд, а на найбільшому ветеранському кладовищі в Пуант-Клер, Квебек, де алеї названі на честь видатних канадських ветеранів, одна з них має назву "Минарський". Тим часом, до п'ятдесятої річниці загибелі льотчика в парку Кілдонан у Вінніпезі, де він виріс, було відкрито обеліск з меморіальною дошкою, а в 2005 році у Великій Британії на базі бомбардувальників Королівських ВПС в Міддлтон-Сент-Джордж, де він служив, було встановлено пам'ятник героїчному льотчику роботи скульптора Кіта Меддісона.

11 листопада 2006 року в столиці Канади, Оттаві, біля монументального пам'ятника жертвам усіх воєн, в яких брали участь канадські солдати, було відкрито погруддя Минарського. Він є частиною меморіалу чотирнадцяти осіб, вшанованих за їхній особистий і видатний внесок у військову історію Канади. Тим часом, 12 червня 2015 року в Меморіальному парку Вімі-Рідж у Вінніпезі відбулося відкриття пам'ятника Андрію Чарльзу Минарському, який був встановлений за проектом канадського скульптора Чарлі Джонстона.

На честь польсько-канадського пілота збудовано один з двох у світі бомбардувальників часів Другої світової війни, реконструйований з маркуванням його літака. Меморіал Mynarski Memorial Lancaster знаходиться в Канадському музеї спадщини військових літаків в Маунт Хоуп поблизу Гамільтона, Онтаріо.

Місцезнаходження: погруддя лейтенанта Ендрю Чарльза "Енді" Минарського, на перетині вулиць Веллінгтона і Алгін, Оттава, провінція Онтаріо, Канада. Кам'яний обеліск, парк Кілдонан, Вінніпег, провінція Манітоба, Канада. Канадський музей спадщини військових літаків, 9280 Airport Road, Маунт Хоуп, провінція Онтаріо, Канада.