Банк «Госпадство Крайове» був заснований у 1924 році з ініціативи прем’єр-міністра та міністра фінансів Владислава Грабського. З кінця 1920-х років він став найбільшим банком Другої Республіки. BGK був установою довгострокового кредитування, а його основними клієнтами стали насамперед державні установи та підприємства, а також органи місцевого самоврядування. Особливою місією Банку було сприяння економічному розвитку держави та реалізація урядових соціально-економічних програм. Банк фінансував або співфінансував багато державних інвестицій, особливо у будівництво, а також найважливіші стратегічні проекти в галузі оборони країни. Головною штаб-квартирою банку з 1931 року була будівля центрального офісу у Варшаві, зведена за проектом Рудольфа Свєрчинського на Єрусалимських алеях. Відділення BGK розташовувалися в кількох містах Польщі.

Історія будівництва Банку Господарства Крайового у Вільнюсі

Рішення про будівництво Вільнюського відділення було ухвалено Наглядовою радою Банку Gospodarstwa Krajowego в червні 1936 року. Тоді спільно з банком P.K.O. було придбано простору ділянку на вул. Міцкевича, 16. Проект, обраний у результаті конкурсу, було доручено переможцям, які посіли перше місце — варшавським архітекторам: Станіславу Галезовському та Йозефу Панковському. Панковський раніше вже проектував для BGK — за його проектом у 1934–1935 роках було збудовано філію банку в Любліні. 1934–1935 рр. було зведено відділення банку в Любліні. Проект було затверджено Департаментом транспорту та будівництва Воєводського управління та схвалено Міністерством внутрішніх справ; у середині 1937 р. розпочалося будівництво. Будівельні роботи виконувала фірма «Вільнюське підприємство інженерних робіт» Вітольда Гедройця. Будівля була здана в експлуатацію наприкінці 1938 року, 11 грудня відбулася урочиста церемонія освячення та відкриття будівлі за участю найвищих державних та церковних чиновників.

Архітектура та інтер’єри

Будівля Банку національного господарства була спроектована за планом у формі літери «L» — із чотириповерховою фасадною та офісною частиною та нижчим крилом, у якому розміщувалася операційна зала. Уся споруда зведена із залізобетонної конструкції, з фасадом, облицьованим пісковиком, решта поверхонь покрита високоякісною мінеральною штукатуркою (терацитом). У фасадному корпусі на першому поверсі розміщувалися офіси, на другому — кабінети керівництва, а останні два поверхи займали квартири банківських службовців. Оформлення операційного залу, як і в сусідній будівлі банку П.К.О., було доручено Людомиру Слендзінському. Живописний фриз, що огортав три стіни зали, мав назву «Прояви економічного життя Віленщини». У центральній частині розмістили алегоричну композицію «Плин часу», а вздовж бічних стін — символічні сцени, що зображували різні галузі національної економіки (ткацтво, будівництво, промисловість, теслярство тощо).

Об’єм будівлі BGK вирізняється легкою, модерністською формою з явними відсиланнями до архітектури функціоналізму. Розташовані смугами подвійні вікна на фасаді отримали вертикальний контрапункт у вигляді характерного мотиву, запозиченого з творчості Ле Корбюзьє — ризаліту сходової клітки, що спирається на колони, захищеної вертикальною перегородкою у вигляді вигнутої глухої стіни та освітленої смугами бічних скляних прорізів. Масивність її поверхні пом’якшила рельєфна скульптура «Фортуна» авторства віленського скульптора Тадеуша Годзішевського.

Архітектурна форма будівлі викликала суперечки ще на етапі затвердження проєкту. У відповідь на закиди щодо недостатньої монументальності Будівельна рада банку заявляла:

«Фасад з боку вулиці Міцкевича Будівельна рада вважає вирішеним належним чином. Щодо зауважень стосовно використання ризаліту, зазначаємо, що вигин площини (...) та візуальне підкреслення її товщини надають їй значної легкості, а створена композиційна вертикаль із скульптурою над входом достатньо пишно та монументально підкреслює вхід до банку. Тому для нас незрозумілим є закид щодо надто скромного оформлення входу».

Будівля BGK піддавалася критиці в колах віленських консерваторів, мистецтвознавців та шанувальників старого Віленя. Закиди стосувалися як відсутності величі, властивої штаб-квартирі серйозної банківської установи, так і невідповідності вимогам великого міста, яке вимагало в цьому місці представницької споруди, а не «фабричного складу». Проте будівництво модерністської штаб-квартири Банку Господарства Крайового у вигідному місці на головній вулиці стало помітним знаком міцного укорінення форм сучасної архітектури у Вільнюсі.

Історична адреса: вул. Міцкевича, 16

Сучасна адреса: проспект Гедіміна, 14