У тексті описується село Фельштин. Коротко викладено історію цього місця, з особливим акцентом на однойменній оборонній вежі біля костелу. Вежа мала слугувати дзвіницею, зведена ще у 15 ст. Далі у тексті подано історичний та фізичний опис цієї фортифікаційної споруди. Також нагадується, що у 1808 році частина бастіону обвалилася і зараз ведуться дискусії про відновлення цієї пам'ятки (Джерело: "Ziemia. Tygodnik Krajoznawczy Ilustrowany" Варшава 1923, № 10, с. 194-195, за: Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa).

Зміст статті

Влодзімєж Фішер
ВЕЖА ГЕРБУРТА У ФЕЛЬШТИНІ

Світова війна принесла нам великі, часто непоправні втрати у сфері реліквій нашого минулого, а передусім у сфері пам'яток архітектури. За винятком кількох районів західної Малопольщі, Познані та Сілезії, решта території країни зазнала прямих, більших чи менших збитків, які були значними, особливо на сході Малопольщі і особливо на Підкарпатті, де точилися тривалі і запеклі бої.

Одним із сіл, яке сильно постраждало від воєнних дій, був Фельштин, розташований у Старосамбірському повіті, в долині річки Стрвйонж, гніздо Гербуртів, історія якого, починаючи з 14 століття, тісно пов'язана з долею цієї видатної польської шляхетської родини.

Після Гербуртів, які в середині 17 століття перейшли до Яна Лева, тут залишився місцевий парафіяльний костел з 15 століття, побудований в готичному стилі, як одна з найцінніших і найстаріших архітектурних пам'яток східної Малопольщі. Цей костел має кілька значних історичних пам'яток родини Гербурт.

Іншою пам'яткою є оборонна вежа біля костелу, яка використовувалася як дзвіниця, ймовірно, побудована одночасно з костелом, тобто в 15 столітті; нарешті, датовані 1603 роком монастир і костел кармелітів у сусідньому Сядовіце, також фундація Гербурта.

Під час австро-російських боїв восени 1914 року фельштинський костел опинився на лінії фронту і в результаті дуже сильно постраждав від гарматного вогню.

Завдяки наполегливим зусиллям ревного доглядача фельштинського костелу, парафіяльного священика Я. Ватулевича, автора монографії "Herburtowie Felsztyńscy i kościół parafialny w Felsztynie", у 1915-1917 роках костел було відбудовано, убезпечивши і врятувавши те, що ще можна було врятувати.

З точки зору історичних пам'яток, однак, більшою втратою, ніж руйнування костелу, є знищення так званої "вежі Гербурта" - однієї з пам'яток середньовічної оборонної архітектури, пам'яток, які вже сьогодні є рідкісними в нашій країні.

Ця чотирикутна в плані будівля з цегли та каміння складалася з чотирьох поверхів і була завершена мансардою та зубцями. Стіни нижніх старих поверхів були однотонними, розділеними найпростішими карнизами; перший поверх прикрашали скромні аркади. Спочатку вежа мала суто оборонний характер і слугувала останнім притулком під час ворожих нападів. На вершині вежі завжди чергував вартовий, який пильно стежив за відблисками далеких вогнів - безпомилковою ознакою наближення татар, турків чи козаків. Нижній ярус використовувався як стрілецький тир, а середні яруси слугували укриттям для населення.

Доступ до вежі ускладнювали штучні засоби оборони: вали з ровами, заповненими водою, і в'їзна брама, що закривалася підйомним мостом.

У колишні часи бастіон належав ще не церкві, а Гербуртам, які забезпечували належний догляд за фортифікаційною спорудою. З плином часу і зміною відносин сторожову вежу Гербуртів, яка так гарно поєднувалася з костелом, перетворили на дзвіницю.

У 1808 році верхня частина вежі обвалилася під час пожежі і залишалася повністю занедбаною до 1863 року, коли її відбудували коштом тодішнього хранителя костелу Станіслава Катинського, зберігши при цьому її колишній стиль і характер. На верхівці був розміщений годинник, а внизу - орел Гербуртів.

Лише Велика війна поклала край його існуванню. Під час запеклих 27-денних боїв, що точилися восени 1914 року в районі Фельштина, російська армія, вважаючи вежу стратегічно небезпечною, підірвала її 10 жовтня 1914 року. Від цієї поважної пам'ятки залишилася лише нижня частина, тобто в'їзна брама зі склепінням, завалена уламками та щебенем.

Парафіяльний священик, отець Ватулевич, та його парафіяни виношують ідею відбудови сторожової вежі Гербурта. Безсумнівно, їм було б приємно бачити вежу, що височіє біля костелу, до якої вони звикли за стільки років, - але навіть якщо її вдасться реконструювати з усією точністю на основі фотографічних зображень і обмірів, вона завжди буде вже не тією величною сторожовою вежею Гербурта, що залишилася на кілька сотень років у минулому.