У тексті описується село Фельштин. Коротко викладено історію цього місця, з особливим акцентом на однойменній оборонній вежі біля костелу. Вежа мала слугувати дзвіницею, зведена ще у 15 ст. Далі у тексті подано історичний та фізичний опис цієї фортифікаційної споруди. Також нагадується, що у 1808 році частина бастіону обвалилася і зараз ведуться дискусії про відновлення цієї пам'ятки (Джерело: "Ziemia. Tygodnik Krajoznawczy Ilustrowany" Варшава 1923, № 10, с. 194-195, за: Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa).

Зміст статті

Влодзімєж Фішер
ВЕЖА ГЕРБУРТА У ФЕЛЬШТИНІ

Світова війна принесла нам великі, часто непоправні втрати у сфері реліквій нашого минулого, а передусім у сфері пам'яток архітектури. За винятком кількох районів західної Малопольщі, Познані та Сілезії, решта території країни зазнала прямих, більших чи менших збитків, які були значними, особливо на сході Малопольщі і особливо на Підкарпатті, де точилися тривалі і запеклі бої.

Одним із сіл, яке сильно постраждало від воєнних дій, був Фельштин, розташований у Старосамбірському повіті, в долині річки Стрвйонж, гніздо Гербуртів, історія якого, починаючи з 14 століття, тісно пов'язана з долею цієї видатної польської шляхетської родини.

Після Гербуртів, які в середині 17 століття перейшли до Яна Лева, тут залишився місцевий парафіяльний костел з 15 століття, побудований в готичному стилі, як одна з найцінніших і найстаріших архітектурних пам'яток східної Малопольщі. Цей костел має кілька значних історичних пам'яток родини Гербурт.

Іншою пам'яткою є оборонна вежа біля костелу, яка використовувалася як дзвіниця, ймовірно, побудована одночасно з костелом, тобто в 15 столітті; нарешті, датовані 1603 роком кармелітський монастир і костел у сусідніх Сядовіцах, також засновані Гербуртами.

Під час австро-російських боїв восени 1914 року фельштинський костел опинився на лінії фронту і в результаті дуже сильно постраждав від гарматного вогню.

Завдяки наполегливим зусиллям ревного доглядача фельштинського костелу, парафіяльного священика Я. Ватулевича, автора монографії "Herburtowie Felsztyńscy i kościół parafialny w Felsztynie", у 1915-1917 роках костел було відбудовано, убезпечивши і врятувавши те, що ще можна було врятувати.

З точки зору історичних пам'яток, однак, більшою втратою, ніж руйнування костелу, є знищення так званої "вежі Гербурта" - однієї з пам'яток середньовічної оборонної архітектури, пам'яток, які зараз є великою рідкістю в нашій країні.

Чотирикутна в плані споруда з цегли та каміння складалася з чотирьох поверхів і була завершена мансардою та зубцями. Стіни нижніх старих поверхів були однотонними, розділеними найпростішими карнизами; перший поверх прикрашали скромні аркади. Спочатку вежа мала суто оборонний характер і слугувала останнім притулком під час ворожих нападів. На вершині вежі завжди чергував вартовий, який пильно стежив за відблисками далеких вогнів - безпомилковою ознакою наближення татар, турків чи козаків. Нижній поверх використовувався як стрілецький тир, а середній слугував укриттям для населення.

Доступ до вежі ускладнювали штучні засоби оборони: вали з ровами, заповненими водою, та в'їзна брама, що закривалася підйомним мостом.

У колишні часи бастіон належав ще не церкві, а Гербуртам, які забезпечували належний догляд за фортифікаційною спорудою. З плином часу і зміною відносин сторожову вежу Гербуртів, яка так гарно поєднувалася з костелом, перетворили на дзвіницю.

У 1808 році верхня частина вежі обвалилася під час пожежі і залишалася повністю занедбаною до 1863 року, коли її відбудували коштом тодішнього хранителя костелу Станіслава Катинського, зберігши її колишній стиль і характер. На верхівці був розміщений годинник, а внизу - орел Гербуртів.

Лише Велика війна поклала край його існуванню. Під час запеклих 27-денних боїв, що точилися навколо Фельштина восени 1914 року, російська армія, вважаючи вежу стратегічно небезпечною, підірвала її 10 жовтня 1914 року. Все, що залишилося від цієї поважної пам'ятки, - це нижня частина, тобто в'їзна брама зі склепінням, завалена сміттям і уламками.

Парафіяльний священик, отець Ватулевич, та його парафіяни виношують ідею відбудови сторожової вежі Гербурта. Безсумнівно, їм було б приємно бачити вежу, що височіє біля костелу, до якої вони звикли за стільки років, - але навіть якщо її вдасться реконструювати з усією точністю на основі фотографічних зображень і обмірів, вона завжди буде вже не тією величною сторожовою вежею Гербурта, що залишилася на кілька сотень років у минулому.