Концентраційний табір Ебензее був створений 18 листопада 1943 року як зовнішня частина концтабору Маутгаузен. Табір отримав криптоніми "Цемент", "Кальк", "Сольвей" і "Калькштайнбергверк". Створення табору та рішення про використання праці в'язнів для риття штольні було пов'язане з планами перенесення виробництва ракет V2 з Пенемюнде до Австрії. Однак, зрештою, готові частини штольні використовувалися для виробництва моторного палива (штольня А) і для виготовлення деталей танкових і вантажних двигунів для заводу Steyr-Daimler-Puch- und Nibelungenwerke (штольня В). За період близько 16 місяців, використовуючи працю в'язнів, було побудовано загалом 7,6 кілометрів підземних ходів.

У таборі перебували в'язні понад 20 різних національностей. Поляки, росіяни, угорці, французи, німці, італійці, югослави, греки та чехи становили найбільші національні групи. Відсоток єврейських в'язнів, депортованих з різних країн, становив 30%. За період існування табору до табору Ебензее, згідно з табірною книгою, було відправлено загалом 27 278 чоловіків. Починаючи з січня 1945 року, прибуття транспорту з евакуйованих концтаборів призвело до катастрофічного переповнення табору і повного колапсу в постачанні. 23 квітня 1945 року табір досяг найвищої кількості в'язнів - 18 509.

У таборі Ебензее загинуло 8 200 в'язнів. На першому етапі існування табору СС перевозили трупи для спалення до головного табору Маутхаузен. Туди ж перевозили багато непридатних і хворих в'язнів, імовірно, для знищення. З кінця липня 1944 року спалення трупів відбувалося в побудованому на території табору крематорії. У квітні 1945р. СС створили 2 братські могили на території табору через високий рівень смертності. КЛ Ебензее був звільнений 6 травня 1945 року американськими військами, після чого померло ще 750 осіб - незважаючи на медичну допомогу в американських польових госпіталях і постачання з боку ЮНРРА.

З липня 1945 року до січня 1946 року на місці колишнього концтабору американська армія використовувала його як табір для військовополонених німецьких офіцерів СС. Потім його використовували як табір для дипі, в тому числі з Польщі. У 1949 році на місці колишнього табору почалося будівництво житлового масиву. У цей же період італійка Хільда Лепетіт - вдова італійського в'язня КЛ Ебензее - ініціювала та профінансувала спорудження меморіалу на одному з могильних полів. Згодом, у 1952 році, уряд землі Верхньої Австрії заснував нині існуюче кладовище жертв навколо поховань і меморіалу Лепетит. Ексгумовані останки жертв концтаборів з Бад-Гойзерн, Лінц, Гершинг, Бад-Ішль, Санкт-Вольфганг, Санкт-Конрад, Санкт-Валентин, Альтаусзеє, Шенау, Штайр. Загалом у братських та індивідуальних могилах поховано 3600 жертв концтаборів. Навколо могильних полів розташовані національні пам'ятники: угорський, німецький, грецький, польський (2 пам'ятники), український, німецький, французький, чеський, югославський, єврейський, іспанський, голландський, азербайджанський, радянський. Перший польський пам'ятник розташований між грецьким і французьким пам'ятниками. На високій плиті викарбувана, за дротами, стражденна людська фігура з піднятими руками. Ліворуч і праворуч від неї викарбувані по 3 хрести. Над фігурою напис польською мовою: "Нехай наша смерть поверне тобі свободу, Польща". Під фігурою - червона табірна віньєтка з літерою P. Другий польський пам'ятник розташований між французьким та італійським. Він виконаний з темно-сірого каменю. У верхній частині пам'ятника знаходиться трикутна віньєтка з літерою P, а під нею табличка з написом польською та німецькою мовами: "Полякам, вбитим під час нацистського терору в концтаборі Ебензее, шануймо їхню пам'ять! Рада охорони пам'яток боротьби і мучеництва Польської Народної Республіки". Пам'ятник був виготовлений у Польщі зусиллями колективів польських компаній, що працюють в Австрії, та польської громади за фінансової підтримки Ради охорони пам'яток боротьби і мучеництва Польської Народної Республіки (OPWiM). Пам'ятник було відкрито у травні 1988 р. Крім того, у 1975 р. зусиллями Ради ОПВіМ на могильних полях було встановлено 6 кам'яних хрестів з мечами, так звані "хрести-мечі", на яких було викарбувано текст польською та німецькою мовами: "На знак вшанування поляків, які стали жертвами нацистського терору. Шануймо їхню пам'ять!" / "In Huldigung der polnischen Opfer des Hitlersterrors. Ihr andenken in Ehren!". Ззаду, біля другого входу на цвинтар, знаходиться лапідарій з індивідуальними меморіальними дошками, які були подаровані родичами жертв. Серед них багато польських пам'ятних знаків. З іншого боку, біля головного входу, поруч з каплицею, на камені встановлено гранітну меморіальну дошку в'язню табору "КЛ Ебензее" Владиславу Жуку, післявоєнному мешканцю міста і громадському доглядачеві цвинтаря. У 2011 році біля огорожі праворуч були встановлені скляні таблички з іменами померлих в'язнів. Імена впорядковані за роком смерті, а потім за алфавітом. Національність не вказана. Список імен у pdf-файлі можна завантажити з веб-сайту музею "Ебензее": http://www.memorial-ebensee.at/content/stories/MuseumGedenkstaette/Opfernamen.pdf