Кладовище підтаборів 1 і 2 ГУЛАГу НКВС-МВС № 503 було створено у квітні 1945 р. і функціонувало до 1949 р. У жовтні 1949 р. закрите кладовище було передано районному відділенню МВС у Кемерово для подальшого нагляду.

У 1958 році кладовище було обстежено і виявлено, що воно частково зруйноване, а на частині території розбиті нелегальні городи. Оскільки кладовище не підлягало відновленню, Управління внутрішніх справ Кемеровської області прийняло рішення про його ліквідацію, що і було виконано наступного року. Територія була вирівняна і передана владі Заводського району міста Кемерово.

Загалом на цвинтарі було поховано 1 035 осіб, у тому числі 960 в'язнів підтабору 2 і 75 в'язнів підтабору 1. Серед похованих - щонайменше 31 поляк.

Кладовище було розташоване у мікрорайоні Заводька у північно-західній частині Кемерова, на відстані близько 500 м від шкіряного заводу, 400 м на південний схід від напірної башти, 2 км на захід від залізничної лінії Кемерово-Топки та 3 км на північний схід від шахти "Піонер". Воно займало площу 0,9 га і було розділене на 44 ділянки, в середньому по 20 могил на кожній. У північній частині кладовища було ще 5 ділянок, де поховані в'язні підтабору № 1.

Реліквії кладовища збереглися до наших днів, і ними опікується російська організація "Воєнні пам'яті".