Спецпоселення Чесіль було засноване у 1930 році "депортованими" селянами з південних регіонів Росії та Вітебської області. Серед них були також поляки. У 1940 році через Чесіль проходили транспорти польських громадян, так званих "поселенців", депортованих з польських територій, приєднаних до СРСР у 1939 році. Пізніше сюди перевозили поляків з інших спецпоселень у цій місцевості. Режим спецпоселення було скасовано після амністії 12.08.1941 р. Останні польські сім'ї виїхали у травні 1944 р., і поселення стало безлюдним.
Кладовище для депортованих було облаштоване у хвойному лісі на пагорбі. Імовірно, у поселенні було два кладовища - православне і католицьке, на березі річки Лювла, приблизно за 500 м від поселення. Коли в середині 1950-х років спецгосп припинив своє існування, обидва кладовища, залишені без догляду, занепали. За спогадами мешканця сусіднього населеного пункту, у 1970-х роках на цвинтарі ще зберігалися могильні насипи та хрести, від яких зараз не залишилося й сліду. Ані кількість, ані поіменні списки похованих на цвинтарі встановити неможливо.
Місце поховання було знайдене і досліджене влітку 2007 року експедицією старшокласників із сіл Літка і Мутний. На одній з могил було знайдено дерев'яний католицький хрест з табличкою польською мовою: "...NSKI KAZIMIERZ 1869-1940". У результаті архівних досліджень та інтерв'ю з корінним населенням історики з високою ймовірністю встановили, що це Казимир Гаргулінський (1869-1940) - депортований поляк, який загинув під час транспортування біля спецпоселення Чесел 14.08.1940 р. і був похований місцевими поляками.

Упорядник Т. Захара / MKiDN, VI 2025

Teresa Zachara (MKiDN)