У 1937-1938 роках у Вільнюсі за проектом двох варшавських архітекторів Станіслава Мурчинського (1906-1974) та Єжи Солтана (1913-2005), який переміг у конкурсі, було збудовано Будинок соціального забезпечення. Одна з найбільших будівель міста у міжвоєнний період, вона стояла на репрезентативній вулиці Міцкевича (нині проспект Гедимінаса), на перехресті з вулицею Домбровського (нині вулиця Якштаса), неподалік від банківських установ, збудованих у той час.

Будівля Страхового товариства, розміщена на Г-подібному плані, складається з головної частини, запланованої на вулиці Міцкевича, і бічного крила на вулиці Домбровського. Домінантний, п'ятиповерховий корпус головної частини вирішено в монументальній конвенції з використанням елементів, характерних для напряму функціоналізму, зокрема, принципів, визначених Ле Корбюзьє. Зона першого поверху була чітко розмежована гранітним облицюванням у сільському стилі. З іншого боку, частина, що виходила на вулицю Домбровського, в якій знаходився вхід, була сильно підрізана і спиралася на стовпи. Фасад з цього боку виконує функцію парадного і тому був спроектований найбільш виразно: вужча ліва частина облицьована гладкими кам'яними плитами, в той час як права - каркасною конструкцією з віконними прорізами. Обидві частини фасаду зіставлені в контрастній манері. У такий спосіб реалізовано важливу для модерністської архітектури ідею створення візуальних ефектів за допомогою різних матеріалів і фактур.