На південному подвір'ї Вірменського собору у Львові знаходиться чудова пам'ятка: поліхромна дерев'яна скульптурна композиція XVIII століття із зображенням розп'ятого Христа та двох жіночих постатей: Божої Матері та Марії Магдалини. Точний час створення цього витвору мистецтва невідомий, ймовірно, об'єкт датується серединою XVIII століття.

Дерев'яна “Голгофа” у Львові – унікальна пам'ятка

У спеціально зробленому заглибленні (гроті) у фасаді будівлі, до якого примикає “Голгофа”, міститься широка, багато здоблена рама з модрини. З боків композиція оточена дерев'яними стінами, а зверху вкрита крутим гонтовим дахом. Споруда виготовлена з деревини липи, сосни, дуба та модрини. Використовувалися традиційні теслярські з'єднання, а деякі частини були з'єднані між собою за допомогою кованих залізних цвяхів.

Поліхромні валуни та квіткові деталі, вирізані з липи, слугують тлом для різьбленого декору. Різьблені елементи прибиті до рельєфного різьбленого тла. Під карнизом даху, спереду, розміщено ряд ламбрекенів з кронштейнами. Під ними вирізьблена струмлива драпіровка. Підхоплена посередині, вона симетрично спускається з обох боків до стін Голгофи, де зав'язується вузлом у формі спрощеної волюти. Стіни, що оточують композицію, первісно були пофарбовані малахітовою синьо-зеленою фарбою. Монументальна композиція (розміри: 750 см заввишки, 390 см завширшки і 127 см завглибшки) стоїть на двох сходинках, зроблених з кількох вапнякових епітафійних плит з кафедрального цвинтаря, які тут повторно використані.

“Голгофа” у Вірменському соборі -–складна історія

Історія “Голгофи” ще не до кінця досліджена і висвітлена. Вона, безумовно, настільки ж багатогранна, як і технологія її спорудження. Культові репрезентації, пов'язані з таємницею страстей Христових, зведені поза храмами, мають пізньосередньовічне походження і не є рідкісними. Прикладом може слугувати каплиця з різьбленим зображенням “Молитви в Гефсиманії” при костелі св. Варвари у Кракові або скульптурна група "Розп'яття" при костелі св. Марка (також у Кракові). Можна припустити, що створення “Голгофи” у Вірменському соборі у Львові, ймовірно, у другій половині XVIII століття, було проявом процесу масової латинізації Вірменської Церкви в Речі Посполитій.

Львівська “Голгофа” не є єдиним об'єктом. Найдавніша скульптура, що зображає розп'ятого Христа, може бути пізньоготичного походження, тоді як пізньобарокові статуї Матері Божої та Марії Магдалини є пізнішими і, ймовірно, були використані повторно. З архівних фотографій можна зробити висновок про наявність ще однієї скульптури: фігури лежачого Христа в характерній позі покладення до гробу. На жаль, ця фігура не збереглася до наших днів. Можливо, таким чином, свого часу “Голгофа” виконувала функцію своєрідного Гробу Господнього.

Окрім природного впливу руйнівних атмосферних умов, “Голгофа” зазнала значних пошкоджень під час кількох пожеж, які найбільше вразили нижні частини різьблення по дереву та поліхромні деталі. У свою чергу, численні механічні пошкодження пам'ятника, ймовірно, були справою рук вандалів. Найсильнішим з них було позбавлення фігур Діви Марії та Марії Магдалини голів, а також рук і ніг. Весь різьблений декор кілька разів перефарбовували. Спеціальні "доглядові" процедури, що полягали у втиранні рослинної олії (для досягнення насиченості кольору), прискорили процес руйнування багатьох елементів пам'ятки.

“Голгофа” у Львові – складне відновлення величі

У 2010–2013 роках скульптурна група "Голгофа" була комплексно відреставрована Фондом культури і спадщини польських вірмен у співпраці з вірменською громадою Львова, міською владою та ЛКП "Охорона історико-архітектурної спадщини Львова". Реставраційні роботи, що фінансувалися в рамках програми Міністерства культури і національної спадщини "Культурна спадщина", виконувала польсько-українська команда під керівництвом Анджея Казберука.

На момент початку консерваційних робіт стан збереження “Голгофи” був жахливим. Внутрішня конструкція даху та стінок перебувала під загрозою обвалу. Черепиця, якою був покритий дах, вже не була герметичною і не захищала пам'ятку від прямого впливу води. Робота була дуже копіткою і вимагала великої точності та мистецького хисту. Безперечно, було надзвичайно складно зберегти якомога більше поліхромії. Серйозним викликом для консерваторів стало також збереження унікального орнаментального шару, що складається з наклеєних тонких різнокольорових скляних плиток. Ця унікальна орнаментальна техніка, яка використовувалася, зокрема, при створенні пізніших краківських вертепів, була розкрита і стала основою для остаточного естетичного вираження, що дозволило "зберегти душу" пам'ятки також і в сучасному богослужінні.

В результаті реставраційних робіт “Голгофа” отримала не тільки нову внутрішню конструкцію, фундамент і дах з ялинової черепиці, а й водостік і стійку опору.