На південному подвір’ї вірменського собору у Львові розташована чудова історична пам’ятка: поліхромна дерев’яна скульптурна композиція XVIII століття, що зображає розп’ятого Христа та дві жіночі постаті: Богородицю та Марію Магдалину. Точна дата створення цього витвору мистецтва невідома; ймовірно, він походить із середини XVIII століття.

Дерев’яна Голгофа у Львові — унікальна пам’ятка
У спеціально виїмці (гроті) у фасаді будівлі, до якої примикає Голгофа, розміщено широку, багатопрофільовану модринову раму. Композиція з боків закрита дерев’яними стінами, так званими «щоковими», а зверху її вкриває крутий дах, покритий гонтом. Об’єкт виготовлено з липового, соснового, дубового та модринового дерева. Застосовано традиційні столярні з’єднання, а частину елементів з’єднано між собою за допомогою кованих цвяхів.

Вирізьблені з липового дерева поліхромні валуни та флористичні деталі слугують фоном для скульптурного оздоблення. Елементи різьблення прибиті цвяхами до рельєфно вирізьбленого фону. Під карнизом даху, з фасаду, розміщено ряд ламбрекенів з китицями. Нижче вирізьблено драперію, що спадає вниз. Закріплена посередині, вона симетрично спадає в обидва боки до бічних стін Голгофи, де зав’язується вузлом у формі спрощеної волюти. Стінки, що обрамляють композицію, спочатку були пофарбовані фарбою блакитно-зеленого, малахітового відтінку. Монументальну композицію (розмірами: 750 см у висоту, 390 см завширшки та 127 см у глибину) встановлено на двох сходинках, збудованих із кількох вапнякових епітафійних плит, що походять із прикафедрального кладовища та були тут використані повторно.

Голгофа у вірменському соборі — складна історія
Історія Голгофи до кінця не досліджена й не з’ясована. Безперечно, вона настільки ж багатогранна, як і технологія її спорудження. Культові зображення, пов’язані з містерією Страстей Христових, що споруджувалися зовні храмів, мають пізньосередньовічне походження і не є рідкістю. Прикладами цього є, зокрема, каплиця Огройцова біля краківського костелу св. Барбари або скульптурна група «Розп’яття» біля костелу св. Марка (також у Кракові). Можна припустити, що створення Голготи біля вірменського собору у Львові — ймовірно, у другій половині XVIII століття — було проявом процесу латинізації вірменської церкви в Речі Посполитій, що відбувався знизу.

Львівська Голгофа не є однорідним об’єктом. Найдавніша скульптура, що зображує Розп’ятого, може мати пізньоготичну дату створення, а пізньобарокові фігури Богородиці та Марії Магдалини є пізнішими і, ймовірно, були використані повторно. З архівних фотографій можна зробити висновок про наявність ще однієї скульптури: фігури лежачого Христа в характерній позі, що зображує поховання. На жаль, ця фігура не збереглася до наших часів. Тож, можливо, у певний період Голгофа виконувала функцію своєрідної Гробниці Господньої.

Окрім природного руйнівного впливу атмосферних умов, Голгофа зазнала значних пошкоджень під час кількох пожеж, які найсильніше пошкодили нижні частини її різьблених деталей та поліхромії. У свою чергу, численні механічні пошкодження пам’ятки, ймовірно, були справою рук вандалів. Найбільш болісними з них є втрата головами, руками та ногами фігур Богородиці та Марії Магдалини. Усі різьблені орнаменти кілька разів перефарбовували. Поточні «доглядові» заходи, що полягали у натирання рослинною олією (з метою насичення кольорів), прискорили руйнування багатьох елементів пам’ятки.

Голгофа у Львові — складне відновлення колишньої величі
У 2010–2013 рр. скульптурна група «Голгота» була піддана комплексній реставрації Фондом культури та спадщини польських вірмен у співпраці з вірменською громадою Львова, міською владою та Фондом «Охорона історико-архітектурної спадщини Львова». Реставраційні роботи — профінансовані за рахунок Програми Міністерства культури та національної спадщини «Культурна спадщина» — виконала польсько-українська команда під керівництвом Анджея Казберука.

На момент початку реставраційних робіт стан збереження «Голготи» був жахливим. Внутрішня конструкція даху та бічних стін загрожувала обваленням. Шіфер, яким було покрито дах, перестав бути герметичним і не захищав пам’ятку від прямого впливу води. Роботи були дуже копіткими й вимагали величезної точності та художнього чуття. Безсумнівно, величезну складність становило збереження якомога більшої частини поліхромії. Серйозним викликом для реставраторів виявилося також збереження унікального декоративного шару, що складався з наклеєних тонких різнокольорових скляних плиток. Ця унікальна техніка оздоблення, застосовувалася, зокрема, під час будівництва пізніших краківських вертепів, була висвітлена та стала основою остаточного естетичного вигляду, що дозволило «зберегти душу» пам’ятки, яка й сьогодні оточена культом.

У результаті реставраційних робіт «Голгофа» отримала не лише нову внутрішню конструкцію, фундамент та дах, покритий ялиновою дранкою, а й систему водовідведення та стабільну опору.