Після німецької агресії проти Польщі 1 вересня 1939 року та нападу СРСР 17 вересня 1939 року тисячі поляків, як цивільних, так і військових, перетнули угорський кордон. Незважаючи на складну міжнародну ситуацію та приналежність Угорщини до держав Осі, угорці дуже співчутливо ставилися до польських біженців і надавали їм допомогу. Поляками опікувалася як угорська держава, так і польські організації, що діяли в Угорщині. Інтернованих розміщували в численних військових і цивільних таборах.
Кількість польських інтернованих у початковий період вигнання оцінюється приблизно в 140 000 осіб, у тому числі близько 33 000 рядових і офіцерів. З часом кількість біженців, переважно військових, зменшилася внаслідок організованої поляками кампанії евакуації до Франції та Близького Сходу, де формувалися польські військові частини.
На місцевому цвинтарі на ділянці 2, у 12-му ряду, знаходиться могила майора Війська Польського Францішека Шкути, ветеринарного лікаря, який загинув 26.04.1945 року. Могила позначена горизонтальною бетонною плитою, що лежить на землі, і невеликим хрестом з надмогильною плитою: "ŚP. ФРАНЦІШЕК ШКУТА / МАЙОР ЛЕК.-ВЕТ. W.P. / ПОМЕР 26.IV.1945 / ПРОЖИВ 55 РОКІВ / ШАНУЙМО ЙОГО ПАМ'ЯТЬ".
Згідно з архівними документами, у Верьовці також були поховані поручник Владислав Лабендзя, який народився 13.12.1890 р. у містечку Тайкуни, мешканець Тарнова, помер 7.04.1942 р., та дитина польських біженців Уршуля Сидоров, 3 роки, померла 24.05.1945 р. Їхні могили навряд чи збереглися до наших днів, під час інвентаризації, проведеної у березні 2025 р., їх не було виявлено.

Розробили. А. Войда, MKiDN, VII 2025.