Битва під Рудною Баранівською була частиною Волино-Подільської битви під час осіннього наступу польської армії в Україні 1920 року, під час якої польська 8-ма кавалерійська бригада підполковника Станіслава Ґжмота-Скотницького билася з радянською 7-ю стрілецькою дивізією Олександра Ґолікова. Битва відбулася в ніч з 11 на 12 жовтня 1920 року і закінчилася перемогою польських солдатів. У бою загинуло кілька десятків червоноармійців. Було взято близько 3 000 полонених, захоплено 7 гармат, 60 кулеметів, польовий госпіталь та дивізійні обози. Польські втрати склали 9 вбитих і 17 поранених.

Загиблі польські солдати були поховані у спільній могилі на католицькому цвинтарі, так званому польському цвинтарі, розташованому приблизно за 2 км від села Рудня Барановська. Не можна виключати, що тут також поховані польські солдати, які загинули в інших боях у цій місцевості, оскільки розмір могили вказує на більшу кількість похованих. Крім того, пам'ять місцевих мешканців зберегла свідчення про 75-85 похованих тут польських солдатів.

Могила має форму великого земляного насипу розміром 15,5 х 3 м, висотою 60 см, вона щільно оточена іншими могилами. На ній встановлено високий металевий хрест.