Після німецької агресії проти Польщі 1 вересня 1939 року та нападу СРСР 17 вересня 1939 року тисячі поляків, як цивільних, так і військових, перетнули угорський кордон. Незважаючи на складну міжнародну ситуацію та приналежність Угорщини до держав Осі, угорці дуже співчутливо ставилися до польських біженців і надавали їм допомогу. Поляками опікувалася як угорська держава, так і польські організації, що діяли в Угорщині. Інтернованих розміщували в численних військових і цивільних таборах.
Кількість польських інтернованих у початковий період вигнання оцінюється приблизно в 140 000 осіб, у тому числі близько 33 000 рядових і офіцерів. З часом кількість біженців, переважно військових, зменшилася внаслідок організованої поляками кампанії евакуації до Франції та Близького Сходу, де формувалися польські військові частини.
На місцевому кладовищі в Надьченку знаходяться дві могили інтернованих співробітників Державної поліції: сержанта Філіпа Преша і сержанта Станіслава Пакули. Могили розташовані недалеко одна від одної, у лівому секторі (сектор "А"), якщо йти від головного входу з боку Széchenyi tér, і навпроти мавзолею родини Сечені.
На могилі Ф. Преша (сектор "А", ряд 11, могила № 5) встановлено бетонний надгробок з металевим хрестом з фігурою розп'ятого Христа і металевою табличкою з написом, який зараз дуже нерозбірливо читається: "Ś.P. / Filip Presch / ... ст. [сержант] державної поліції / народився / [27.09.] 1890 р. в Коб[ильниці] / помер 6.06.[...] / в [...]"
На могилі С. Пакули (сектор А, ряд 14, могила № 8) встановлено кам'яний пам'ятник, увінчаний металевим хрестом з фігурою розп'ятого Христа, з викарбуваним епітафійним написом: "Ś.P. / Станіслав Пакула / ст. сержант Державної поліції / народився 25 III [або: IV] 1886 р. Голкоувек / повіт Бжезини помер 15 V 1941 р. / у польському таборі для інтернованих / у Кішкенку / нагороджений Хрестом Незалежності / Хрестом Заслуги з мечами / Шана його пам'яті".
Дані про загиблого були доповнені на основі архівних документів.

Упорядкували. А. Войда, MKiDN, VII 2025.