Ян Флоріан Рашка (1871-1945) - польський скульптор, гравер, медальєр, живописець, професор і педагог, який працював під впливом модерну та ар-деко. У 1892 році закінчив німецькомовну державну гімназію в Цешині. У цей період життя вступив до польської учнівської організації "Єдність", а через два роки став одним із засновників Товариства польських академіків у Цешині Сілезькому "Зніч". Після закінчення середньої школи вирішив продовжити свої мистецькі інтереси в Академії образотворчих мистецтв у Відні, де п'ять років вивчав живопис і скульптуру. За цей час створив портрет імператора Франца Йосифа І. У 1900 році, з нагоди Паризької виставки, виграв конкурс на моделювання бронзової групи, що зображає перехід між 19 і 20 століттями, за що отримав премію в розмірі 5 000 крон. У 1902 році переїхав до Кракова, де працював над художньою реставрацією Вавельського замку і водночас викладав малюнок і скульптуру на факультеті художньої промисловості Вищої промислової школи. У 1914 році добровольцем вступив до Сілезького легіону, а згодом до Польського легіону під час Першої світової війни. Служив у Другій бригаді легіонів і здобув репутацію військового скульптора. Після війни повернувся до Кракова, де з 1921 року був директором Державної художньо-промислової школи, а також президентом Асоціації польських художників. Він вийшов на пенсію в 1931 році і до кінця життя, також захоплюючись технікою, займався майструванням у своїй скульптурній майстерні. Помер у Кракові в 1945 році. Рашка найбільш відомий своїми пам'ятниками, особливо присвяченими загиблим солдатам Першої світової війни, серед яких пам'ятник Свободи в Дзєдзіце, пам'ятник Мешко I в Цешині, пам'ятник Сілезьким легіонерам або пам'ятник маршалу Пілсудському на площі Літевського в Любліні.