Юзеф Дибовський (1812-1885), уродженець Сточека, син Ксаверія Дибовського та Анни Собеської, чоловік Каміли Косіоровської, виробника гумових виробів. Учасник Листопадового повстання та експедицій корпусу генерала Верницького на Волинь, брав участь у кампанії 1831 р. В еміграції у Франції, Швейцарії та Англії, співпрацював з Джузеппе Мацціні, брав участь у Савойській експедиції. Доктор права, закінчив Пуатьє (1845). Член Польського демократичного товариства, секретар Централізації, відряджений у 1848 році до Великої Польщі для координації повернення емігрантів. Після повернення до Франції оселився в Парижі, користувався повагою в польських і французьких колах.

Помер 14 або 15 травня 1885 року в Парижі і був похований 16 травня 1885 року на кладовищі Пер-Лашез. Залишив вдову, трьох дочок і трьох синів.

Пісочний годинник:

• Французькою мовою: "Йосиф Дибовський, польський емігрант, причасник таїнств Церкви, помер 14 травня 1885 р. на 73-му році життя в Парижі у своїй резиденції на вулиці Роттембур 16, похований. 16 тм. на см. Père Lachaise після богослужіння в парафіяльній церкві Непорочного Зачаття, підписаний вдовою Дибовською, Олександром, Ксав'є та Жаном Дибовськими, пані Анною та Емілією Дибовськими, Маріусом Пуалю та його дружиною, його дітьми, родиною та друзями".
• Другий французький: "Йосип Дибовський, польський емігрант, помер у Парижі 14 травня 1885 року на 73-му році життя, підписаний пані Каміллою Дибовською, Олександром Дибовським, професором ліцею Карла Великого, Ксав'є Дибовським, аташе Паризького акліматизаційного саду, Жаном Дибовським, керівником конференцій у Національній сільськогосподарській школі в Гріньйоні, пані Анною Дибовською, уродженою пані Пуалю. Дибовська, дружина Маріуса, пані Емі-лі Дибовська, Маріус Пуалю, реєстратор "Дому Аґно", а також його дружина, батько, тесть і родичі".
• "Kurjer Polski w Paryżu: dwutygodnik polityczny-literacki-społeczny: organ patriotyczny Polski" Р. 5, № 36 (15 червня 1885 р.) с. 8: "НЕКРОЛОГІЯ: Юзеф Дибовський, уродженець Королівства Польського, мав 18 років, коли вибухнуло повстання 1830 року. Він покинув школу і записався до корпусу генерала Дворницького, з яким відправився в експедицію на Волинь. Після експедиції Дверницького в Галичину Дибовський повернувся на поле бою і, служачи в 4-му полку кінних стрільців у складі головної армії під командуванням генерала Скшинецького, брав участь у великих битвах кампанії 1831 року. В еміграції спочатку перебував у Франції, а потім переїхав до Швейцарії, де активно співпрацював з Мацціні і входив до складу Савойської експедиції. Змушений вигнати себе з Гельветичної республіки, він провів кілька років в Англії. Повернувшись до Франції, вивчав право в Пуатьє і, склавши іспит у 1845 році, отримав ступінь доктора права. Брав активну участь у справах Польського демократичного товариства і став його секретарем. Коли в 1846 році спалахнуло повстання в Кракові, він прибув до Парижа, де познайомився з Лелевелем, Ламенне, Ледру-Ролленом та іншими лідерами великого ліберального руху. У 1847 році він повернувся до Пуатьє і одружився в цьому місті. Після початку Революції 1848 року Дибовський був відправлений польською демократією до Великої Польщі, щоб домовитися про шляхи залучення емігрантів до країни, щоб вони могли приєднатися до лав повстанців, які боролися проти пруссаків. Заарештований у Пруссії, він був змушений повернутися до Парижа. Саме тоді Дюфур, міністр внутрішніх справ, віддав йому наказ покинути Францію під приводом того, що своїми агітаціями він став небезпечним для громадського порядку. Лише благородне втручання Біксіо змусило Дюфура відкликати наказ". Відтоді Дибовський постійно мешкав у Парижі, його поважали за чесність як поляки, так і французи. Він помер у віці 73 років, 14 травня 1885 року, і був похований на кладовищі Пер-Лашез. Він залишив після себе вдову, трьох дочок і трьох дорослих синів. Світла йому пам'ять!"