Юзеф Звєжицький був видатним геологом, дослідником тропіків, піонером польських геологічних досліджень в Азії та співзасновником післявоєнної наукової спільноти Вроцлава.

Народився 12 березня 1888 року в Кробах . Після складання іспитів на атестат зрілості в Гнєзно вивчав гірничу справу в Гірничій академії та геологію в Берлінському університеті . У 1913 році отримав ступінь доктора філософії, а через рік - звання гірничого інженера. Того ж року він був прийнятий на геологічну службу до Нідерландських Індій. 1 травня 1914 року він вирушив на Яву, де розпочав 24-річну службу в Голландській геологічній службі.

В Індонезії проводив піонерські польові дослідження в джунглях і вулканічних горах Малайського архіпелагу . У 1920 році очолив геологічну експедицію до Нової Гвінеї, де відкрив багаті поклади нафти та інших корисних копалин. Він також створив перші геологічні карти раніше невідомих територій. Серед іншого, він досліджував озеро Тоба, олов'яні руди в Бансі та Біллітоні, вугільні пласти в болотистих лісах. Автор десятків геологічних праць і карт, які заклали основу для розвитку геології Південно-Східної Азії. У 1933 році став професором Бандунгського технологічного університету , а незабаром - директором Голландської геологічної служби . Він був першим поляком на цій посаді. За свої заслуги отримав від королеви Нідерландів офіцерський хрест ордена Ораньє-Нассау. Про те, як його цінували на території нинішньої Індонезії, свідчить анекдот, який згадує д-р Станіслав Косцьольняк :

"Якось він згадав, що, працюючи на голландців на острові Ява, він мав автомобіль у своєму ексклюзивному розпорядженні, а там було лише два автомобілі. Інша належала губернатору острова".

У 1938 році він повернувся до Польщі, де очолив кафедру нафти і солі в Державному геологічному інституті. Під час Другої світової війни був заарештований і ув'язнений в Аушвіці (№ 16752), де його врятувало знання норвезької мови. Після втручання німецьких геологів його перевели до Берліна, де він як політичний в'язень працював у Німецькій геологічній службі (Reichsamt für Bodenforschung) до 1944 року. Йому вдалося втекти в середині липня 1944 року, після чого він переховувався у Кракові.

Після війни став співзасновником Університету та Політехніки у Вроцлаві, організувавши кафедру геології . Працював над збереженням німецьких колекцій. Викладав стратиграфічну геологію, регіональну геологію та вулканологію, виховавши ціле покоління польських геологів. Як дослідник Нижньої Сілезії, передбачив появу соляних і мідних руд на північ від Судетського блоку; його концепції лягли в основу відкриття родовищ у Любіні та Полковіцах. За внесок у це відкриття він був посмертно нагороджений Державною премією першого ступеня.

Професор Юзеф Звєжицький був людиною з широкими знаннями, патріотом і вчителем, який поєднував європейську майстерню з досвідом тропічних експедицій. Про свої експедиції він міг розповідати дуже барвисто. Помер 1 травня 1961 року у Вроцлаві. Його ім'ям названо вулицю, школу в Кробії та бульвар у Вроцлаві, а в Індонезії видано комікс, присвячений його життю та дослідженням.