Юзеф Звіжицький був видатним геологом, дослідником тропіків, піонером польських геологічних досліджень в Азії та одним із засновників післявоєнного наукового середовища Вроцлава.

Він народився 12 березня 1888 року в Кробі . Після складання випускних іспитів у Гнезно він вивчав гірничу справу в Гірничій академії та геологію в Берлінському університеті . У 1913 році отримав ступінь доктора філософії, а через рік — звання гірничого інженера. Того ж року його прийняли на службу до Геологічної служби в Нідерландській Індії. 1 травня 1914 року він вирушив на Яву, де розпочав службу в Нідерландській геологічній службі, яка тривала 24 роки.

В Індонезії він проводив піонерські польові дослідження в джунглях та вулканічних горах Малайського архіпелагу . У 1920 році очолив геологічну експедицію до Нової Гвінеї, де відкрив багаті родовища нафти та інших корисних копалин. Він також склав перші геологічні карти раніше невідомих територій. Він досліджував, зокрема, озеро Тоба, олов’яні руди на Банці та Біллітоні, а також поклади вугілля в болотних лісах. Був автором кількох десятків праць і геологічних карт, які заклали фундамент для розвитку геології Південно-Східної Азії. У 1933 році він став професором Політехнічного університету в Бандунгу , а незабаром — директором Нідерландської геологічної служби . Він був першим поляком, який обіймав цю посаду. За заслуги він отримав Офіцерський хрест Ордена Ораньє-Нассау від королеви Нідерландів. Про те, наскільки його цінували на території сучасної Індонезії, свідчить анекдот, який згадав доктор Станіслав Косьчелняк :

«Колись він згадував, що, працюючи на голландців на острові Ява, мав у своєму виключному розпорядженні автомобіль, а там було лише два авто. Друге належало губернатору острова».

У 1938 році він повернувся до Польщі, очоливши Відділ нафти та солі в Державному геологічному інституті. Під час Другої світової війни його заарештували й ув’язнили в Аушвіці (№ 16752), де його врятувало знання норвезької мови. Після втручання німецьких геологів його перевели до Берліна, де він працював науковим співробітником у Німецькій геологічній службі (Reichsamt für Bodenforschung) як політичний в’язень аж до 1944 року. У середині липня 1944 року йому вдалося втекти, після чого він переховувався у Кракові.

Після війни він брав участь у створенні Вроцлавського університету та Політехнічного університету, організувавши кафедру геології . Працював над збереженням німецьких колекцій. Викладав стратиграфічну та регіональну геологію, а також вулканологію, виховуючи покоління польських геологів. Як дослідник Нижньої Сілезії він передбачив наявність солі та мідної руди на північ від Судецького блоку; його концепції стали основою для відкриття родовищ у Любіні та Польковіцах. За внесок у це відкриття він посмертно отримав Державну премію I ступеня.

Професор Юзеф Звержицький був людиною з широкими знаннями, патріотом і викладачем, який поєднував європейську майстерність із досвідом тропічних експедицій. Він умів надзвичайно барвисто розповідати про свої експедиції. Помер 1 травня 1961 року у Вроцлаві. Його ім’ям названо вулицю, школу в Кробі та бульвар у Вроцлаві, а в Індонезії вийшов… комікс, присвячений його життю та дослідженням.