Діяльність польських солдатів в Енгесі — походження

Близько 13 тисяч солдатів 2-ї дивізії піхотних стрільців, сформованої у Франції за наказом Верховного головнокомандувача Владислава Сікорського 11 листопада 1939 року, після поразки у Франції в ніч з 19 на 20 червня 1940 року евакуювалися до сусідньої Швейцарії. Там їх було інтерновано.

Під час перебування в трудових таборах солдатів заохочували до роботи на користь промисловості чи сільського господарства, часто в дуже важких умовах. Незважаючи на це, багато хто з них вирішував брати участь у такій діяльності, оскільки це давало змогу покинути табори й отримати символічну зарплату в розмірі одного франка на день. Дехто працював на полях, інші потрапляли до каменоломень, допомагали на будівництвах, під час реконструкцій або осушення заболочених територій. Ще інші підтримували швейцарську армію, працюючи, зокрема, на промислових підприємствах.

«Польська дорога» та меморіальна дошка на честь праці інтернованих

Символом діяльності польських солдатів, інтернованих у Швейцарії під час Другої світової війни, вважаються побудовані ними маршрути, так звані польські дороги (Polenwege), як, наприклад, та, що веде від мальовничого гірського селища Енгес до Корно-Сен-Блез.

15 серпня 1944 року в лісі, на правому узбіччі дороги, у присутності швейцарського командувача сектора Зееланд генерала Рота, на валуні було відкрито бетонну меморіальну дошку, присвячену перебуванню в околицях Енгеса контингенту з близько 300 польських солдатів, які під час війни виконували різноманітні роботи для місцевої громади міста. На меморіальній дошці зображено орла та напис «Поляки 1940–1944».