Казимир Воловський (1813-1877), народився у Варшаві, син Францішека і Теклі Воловських, польський офіцер, юрист і пенсіонер. Закінчивши юридичний факультет Варшавського університету, він вступив на військову службу в 1831 році до 21-го полку легкої піхоти, а згодом до 1-го полку піших стрільців, де дослужився до підпоручика. У 1832 році навчався у Школі Генерального штабу в Парижі. Після придушення Листопадового повстання в листопаді 1833 року прибув до Франції, де прожив до кінця життя. Там він працював в управлінні Сен-Жерменської залізниці. Був також членом наглядової ради Інституту богослужіння і хліба. Брав активну участь у подіях 1848 року у Франції.

Воловський був одружений з Генрієттою Мартін, з якою мав доньку. Після смерті дружини жив у Парижі на вулиці Міланській, 24, де і помер 22 серпня 1877 року у віці 64 років. Про смерть повідомили його брат Фелікс Воловскі та Луї Пассі, агент з нерухомості. Похорон відбувся 24 серпня 1877 року після служби в парафіяльній церкві Трійці в Парижі. Похований на кладовищі Пер-Лашез. Запис у Книзі поховань за № 156614 (AdP AD Paris 9e № 1104 від 1877 року).

• Barbara Konarska, „Polskie drogi emigracyjne. Emigranci polscy na studiach we Francji w latach 1832-1848”, Warszawa 1986, s. 434.