Кам'янець-Подільський відомий своєю могутньою та неприступною фортецею, яка фактично і символічно позначала кордони як Речі Посполитої (як політичної сили), так і християнського світу. Релігійна тематика була сильна помітна в храмах міста через присутність католицьких релігійних орденів.  До них належала конгрегація домініканців, для яких спорудили монастирський комплекс з костелом, що є однією з найцікавіших пам'яток Кам’янця.

Орден домініканців у Кам'янці-Подільському – історичний нарис монастирського комплексу

Близько 1370 року домініканців привезли до Кам'янця-Подільського, де для них збудували дерев'яний монастирський комплекс. Ймовірно, до заснування монастиря долучилися князі Коріатовичі (засновники монастирів ордену домініканців у Смотричі та Червоногороді). Нові муровані будівлі – костел і корпуси для ченців, були побудовані після пожежі 1420 року. В майбутньому такоє не вдалось уникнути руйнувань (і подальших відновлень), зокрема, у другому десятилітті XVII століття пожежа знищила частину споруд. Наявність цінних реліквій мала важливе значення для розвитку релігійного культу. У храмі домініканців у Кам'янці-Подільському зберігалися корпорал з лляного полотна  зі Святої Землі (привезений о. Янітором у 1391 році), чудотворний образ Матері Божої Вервиці та фрагмент відомого своїми благодатями дерева Чесного Хреста.
 

Поточна політична ситуація також мала значний вплив на діяльність ордену – після захоплення Кам'янця-Подільського турками (1672), домініканський костел перетворили на мечеть. Зміна функції, передбачала встановлення мінбару, тобто ісламської кафедри, яка збереглася в храмі донині. Після повернення міста до складу Речі Посполитої, монастир перебував у незадовільному стані, що підтверджує інвентарний опис 1708 року. Необхідну реконструкцію, а фактично, перебудову в дусі бароко, було здійснено у 1737-1755 роках завдяки коштам Міхала Францішека Потоцького. Ймовірно, над проектом працював Ян де Вітте, архітектор і військовий інженер голландського походження. Тоді до будівель монастиря було надбудовано верхній поверх, а до храму прибудували високу вежу. Всередині храму були представлені нові вівтарні образи, алебастрова скинія, а також літургійні атрибути та ризи (з турецьких і перських тканин). Важливе значення для розвитку громади мало й розширення книгозбірні, також з ініціативи Потоцького. Відновлений монастир діяв до 1843 року, тоді монастир закрили, а костел перетворили на парафіяльний.  

Останнє десятиліття ХХ-го століття стало переломним для існування храму Святого Миколая. У 1993 році будівля постраждала від пожежі, а через п'ять років колишній домініканський комплекс перейшов до Отців Паулінів, які прагнули врятувати це місце. Найнеобхідніші ремонтні роботи розпочалися вже у 1999 році, які продовжилися у ХХІ столітті (в основному завдяки коштам, наданим міністром культури і національної спадщини) і дали можливість ретельно відновити весь храм.

Храм у стилі бароко

Домініканський костел є однією з найважливіших пам'яток сучасного Кам'янця-Подільського. Над будівлею домінує вищезгадана вежа XVIII століття, в якій розташований головний вхід. Портал першого поверху фланкований колонами, що підтримують антаблемент, який завершує перший поверх і тримає ламаний фронтон. Ідейна програма фасаду пов’язана з призначенням та історією споруди: над порталом розміщено напис, що вказує на заслуги Потоцького (як відновлювача храму), його родовий герб (Pilawa) та рельєф із зображенням собаки з факелом – символ ордену домініканців. На верхніх поверхах розчленовані пілястри, а на верхівці вежі встановлено бароковий купол. Пілястри також прикрашають інтер'єр костелу. Нава та пресбітерій декоровані ліпниною, яка доповнює архітектурні членування в стилі рококо. На окрему увагу заслуговує також оздоблення каплиць, що оточують костел. В одній з них, присвяченій святому Домініку, стіни декоровані поліхромними розписами на теми, пов'язані з орденом домініканців (на склепінні серед хмар, у супроводі путті видніється фігура засновника ордену). Розписи були відреставровані у 2015-2016 роках.

Не менш цікавими є кілька купольних каплиць. Найдавніша, присвячена Божій Матері Розарію, була заснована у 1596 році. Купол, від ліхтаря до низу, декорований ліпниною, що утворює геометричні мотиви. Друга каплиця, присвячена Розп'ятому Господу Ісусу, набула свого теперішнього вигляду близько 1618 року (після пожежі 1616 року). Барабан оточений коринфськими колонами, а в склепінні купола – радіальний ліпний декор, з лавровим вінком в основі ліхтаря, від якого розходяться смуги по колу, таким чином утворюючи зони для розписів.

Костел в Кам’янці-Подільському є значущим прикладом модернізації середньовічної будівлі з новаціями, внесеними у XVIII столітті в стилістиці бароко та рококо. Крім того, будівля, про яку йде мова, залишається вражаючим свідченням багаторічної праці, пов'язаної зі спробою відновити розкішність давньої архітектурної перлини.