Однією з архітектурних течій модернізму був функціоналізм, присутній також і в сакральній архітектурі. Прикладом може слугувати костел святих Петра і Павла у Рівному.

Сучасна архітектура в Польщі

Архітектура функціоналізму, на яку вплинули авангардні західні архітектори, такі як Ле Корбюзьє, Вальтер Ґропіус та Людвіг Міс ван дер Рое, прийшла до Польщі у 1926 році через міжнародну виставку сучасної архітектури в галереї "Захента" у Варшаві. Сферою застосування функціоналізму була житлова архітектура, для якої він виник і з якою був нерозривно пов'язаний. Згодом він з'явився також у громадських будівлях і навіть у релігійній архітектурі, незважаючи на початковий опір духовенства, яке побоювалося, що сучасний дизайн костелу нічим не відрізнятиметься від фабричного цеху. Першою функціоналістичною реалізацією цього типу вважається костел св. Казимира в Катовицях, збудований між 1930 та 1933 роками за проєктом Леона Дітца д'Армі.

Функціоналізм у сакральній архітектурі

Одним із найяскравіших прикладів застосування функціоналістичної форми у сакральній архітектурі є гарнізонний костел святих Петра і Павла у Рівному, найбільшому місті Волинського воєводства. У міжвоєнні роки тут був великий військовий гарнізон, в якому дислокувалося кілька частин, зокрема велика 13-та прикордонна піхотна дивізія, 44-й і 45-й прикордонні стрілецькі піхотні полки, кавалерійська бригада “Рівне” і 21-й полк уланів Надвіслянських, а також полк Корпусу охорони прикордоння. Після збільшення військового контингенту виникла потреба у будівництві гарнізонного костелу, оскільки в Рівному була лише одна культова споруда - неоготичний парафіяльний костел Святого Антонія кінця XIX століття. Кошти на будівництво вдалося зібрати завдяки залученню Міністерства військових справ, офіцерів і солдатів полку уланів Надвіслянських, князя Януша Радзивілла, власника поблизького маєтку Олицького, та сенатора Міхала Скоковського.

Польський костел в Рівному на Волині – будівництво

Архітектурний проєкт виконав Вітольд Чечотт-Данилевич (1895–1943 або 1944), випускник Варшавської політехніки. З 1929 року він працював у Будівельному управлінні Міністерства військових справ, а також займався незалежною практикою, проєктуючи, зокрема, для Міністерства юстиції та Міністерства громадських робіт. У 1930-х роках працював у Верхній Сілезії.

Керував будівництвом гарнізонний капелан майор Антоній Бутримович. Будівельні роботи тривали між 1931 і 1938 рр. Костел стояв у західній частині міста, на перетині двох головних міських артерій, поруч із казармами та Будинком солдата, збудованим у середині 1920-х років. Це створило своєрідний локальний центр у військовому кварталі міста.

Церква в Рівному – архітектура

План костелу виконаний традиційно – інтер'єр розділений на три нефи, а вівтар завершується напівкруглою апсидою. До пресвітерії примикають ризниця, приміщення для зберігання літургійного інвентарю, бібліотека, кімната для монахинь та технічне приміщення. Композиція будівлі являє собою врівноважену і водночас динамічну композицію геометричних об'ємів з асиметричним фасадом і масивною дзвіницею.

Незважаючи на, здавалося б, скромний спектр форм, загальний дизайн різноманітний, підкреслений віконними прорізами від широких і квадратних у напівкруглій стіні апсиди до високих і вузьких у нефі та щілинних вікон у верхній частині дзвіниці, з домінантним вічком на осі фасаду – похідним від готичної розетки – що надає архітектурі костелу "кораблеподібного" характеру.

Центральну частину фасаду, висунути вперед, підтримують колони, втілюючи постулат Ле Корбюзьє про принцип вільного першого поверху. Гладка біла штукатурка, якою був вкритий фасад, завершувала функціональну цілісність. У 1936 році в монументальному дослідженні "Військове будівництво 1918-1935" про храм писали: "Як один з перших костелів, збудованих армією, можна згадати костел у Рівному арх. В. Чечотта, що має надзвичайно модерністський характер. Хоч він і зберігає традиції сильного акценту у великому круглому вікні, багатшої форми входу і т.д., але все це в пуританській формі чистої модерністської лінії".

Церква в Рівному – історія

Урочисте відкриття храму співпало зі щорічним святкуванням 13-ї піхотної дивізії. На церемонії був присутній, зокрема, волинський воєвода Генрик Юзевський.

До кінця міжвоєнного періоду будівля слугувала військовим храмом. У листопаді 1939 року його передали Червоній армії для проведення культурних заходів. У повоєнні роки будівлю використовували як конюшню, пізніше – як кінозал, а згодом інтер'єр розділили на два поверхи: на першому поверсі розмістилися спортзал, кілька сервісних підприємств і меблевий склад, а на другому–- офісні приміщення.

Його сакральна функція була відновлена лише після розпаду СРСР. 26 жовтня 1991 року костел був освячений єпископом Рафалом Керницьким, Львівським єпископом-помічником. Нині костел є католицькою парафіяльною церквою Рівного.