До сьогодні на території України збереглося дуже мало об'єктів дерев'яної латинської сакральної архітектури, що колись були розташовані на території історичної Речі Посполитої. Зазвичай вони перебувають у стані глибокої руйнації. Шанс врятувати один з них отримав Львівський музей народної архітектури та побуту, відомий як "Шевченківський гай".

Об'єкти дерев'яної сакральної архітектури за своєю природою більш схильні до руйнування та мали мало шансів пережити XX століття, події якого часто драматично впливали на територію історичної Речі Посполитої. Особливо гостро це відчувається у західній частині сучасної України. Хоча на цих територіях збереглася значна кількість дерев'яних православних церковних споруд, невелика кількість культових споруд латинського походження пережила Другу світову війну, але не вціліла жодна дерев'яна синагога. Подальші руйнування відбулися після 1945 року, за часів комуністичного режиму. Як наслідок, сьогодні збереглося лише кілька дерев'яних церков, зазвичай у стані глибокої руйнації: костел св. Анни (XVIII ст.) у Вишеньках на Волині (ще у 1996р. перенесена до Ковеля), каплиці в Розлучі та Ільнику біля Самбора, церква в Язлівчику (XX ст.) та зруйновані будівлі в Станіславчику (XVII ст.) і Руді-Брідзькій (XIX ст.) – останні три розташовані поблизу Бродів (трохи більше 100 км на схід від Львова).

Церква в Язлівчику

У 1933–1934 роках у селі Язлівчик на кошти Павла Голіновського та за проєктом професійного архітектора було збудовано невеликий костел – філію Бродівської парафії (до якої на той час входило, крім самого міста, майже двадцять навколишніх сіл). Це однонавна будівля, прямокутна в плані (6 х 9 м), з симетричними приміщеннями однакового розміру (4 х 3 м) по всіх кутах; зі східного боку вони містять дві ризниці, із західного – своєрідне господарське приміщення і сходи на хор. Стіни зрубної конструкції. Церква вкрита високим і крутим двосхилим шатровим дахом, вкритим гонтом. Характерна маленька дзвіниця, увінчана кованим хрестом, була зруйнована у 2006 році. Підлога у нефі вкрита паркетом, у бічних приміщеннях – дошками.

Від первісної будівлі залишився оригінальний вівтар, увінчаний образом “Невсипущого Ока Господнього” з цікавими деталями різьблення по дереву (та ім'ям засновника) та кількома модерністськими деталями (різьблені двері, дерев'яні рами круглих вікон, дверна рама з дубовим листом та мотивом жолудя, ковані решітки у вікнах, балюстрада балкона).

"Подорож" церкви з Язлівчика до львівського музею просто неба

У 1996 році відбулися перші переговори з українською стороною про передачу церкви з Язлівчика Львівському музею народної архітектури та побуту (відомий як "Шевченківський гай"; lvivskansen.org), найбільшому архітектурному музею просто неба у Західній Україні. У 2011 році з ініціативи професора архітектурного факультету Гданської політехніки Романи Целонтковської відродилися спроби врятувати історичний храм у Язлівчику. Після аналізу можливості збереження об'єкту in situ спільно з українськими партнерами було вирішено, що найбільш доцільним рішенням буде перенесення церкви до музею просто неба у Львові.

У рамках підготовчих робіт влітку 2011 року було проведено детальну інвентаризацію та фотодокументацію будівлі, що перебувала під загрозою обвалу. У 2012 році було проведено перший етап, який передбачав демонтаж костелу та збереження методами консервації елементів конструкції та історичного оздоблення. Під час наступного етапу робіт, у 2013 році, збережені оригінальні елементи пам'ятки, доповнені реконструйованими, були зібрані на території музею просто неба у Львові. Проєкт фінансувався Польщею з фондів Міністерства культури і національної спадщини, оператором яких був Інститут національної спадщини. Урочиста презентація церкви з Язлівчика після завершення реставраційних та консерваційних робіт відбулася восени 2013 року у Львівському музеї народної архітектури та побуту.

Документування історичного культурного ландшафту

В результаті кількарічних наполегливих старань та доброї польсько-української співпраці унікальний комплекс історичної народної архітектури, зібраний у "Шевченківському гаю", поповнився пам'яткою дерев'яної латинської сакральної архітектури. Реалізація цього проєкту дозволила задокументувати багатоетнічність історико-культурного ландшафту польсько-українського прикордоння.

Варто також зазначити, що проєкт перенесення церкви з Язлівичика до музею просто неба у Львові здійснювався паралельно з проєктом-близнюком з перенесення та реконструкції греко-католицької церкви Покрови Пресвятої Богородиці (Покровської) з села Купна біля Перемишля до Годкова біля Ельблонга. Обидві ініціативи були реалізовані в рамках міжнародної програми "Спадщина минулого – основа майбутнього", що реалізується з 2008 року під патронатом “International Scientific Committee on Shared Built Heritage ICOMOS”. Тим часом, енергія, рішучість і відданість професора Романи Целонтковської, яка передчасно пішла з життя у 2016 році, також уможливили у 2015 році проведення консерваційних робіт у дерев'яній каплиці св. Франсіско Борджа в Розлучі, біля джерел річки Дністер на Бойківщині.

Тож, будучи у Львові, варто завітати до "Шевченківського гаю", мальовничо розташованого на пагорбі Кайзервальд у східній частині міста, щоб побачити одну з останніх дерев'яних церков в Україні, яку вдалося врятувати від неминучої руйнації.