Розташоване на березі Черемоша містечко Кути славилося м’яким, теплим кліматом та мальовничими околицями, над якими височіє гора Овідія, що приваблювали літніх відпочивальників. Кути також були широко відомі як «Вірменська Республіка», яка славилася, зокрема, традиційними червневими ярмарками, на які з’їжджалися вірмени з Речі Посполитої, Румунії, Молдови і навіть із далекої Вірменії.

Свідченням присутності вірмен є, зокрема, вірменська церква та старий цвинтар, якими опікується Вірменська фундація (Armenian Foundation). Завдяки її діяльності кладовище в Кутах було інвентаризовано, так само як і вірменські кладовища у Снітині, Городенці, Банілові, Вижниці, Лиську, а фінансова підтримка, надана Фонду в рамках Програми Міністерства культури та національної спадщини «Охорона культурної спадщини за кордоном», дозволила провести реставраційні роботи на кількох надгробках польських вірмен у Кутах та Банілові. Діяльність Фонду також полягає в організації з 2008 року волонтерських таборів, у яких бере участь молодь із сімей польських вірмен. Під час перебування в Кутах учасники беруть участь у інвентаризаційних та прибиральних роботах, відвідують історичні лекції та зустрічаються з місцевими мешканцями.

За часів Другої Республіки неподалік від Кутів пролягав кордон з Румунією. Після радянської агресії проти Польщі 17 вересня 1939 року через прикордонний міст на Черемоші у натовпі біженців до Румунії переправилися головнокомандувач — маршал Едвард Ридз-Сміглий; президент РП Ігнацій Мосцицький; міністр закордонних справ Йозеф Бек та прем'єр-міністр Феліціан Славой Складковський. Раніше в парафіяльному будинку греко-католицької церкви відбулося останнє засідання уряду Другої Республіки за участю президента, а в костелі на честь Найсвятішого Серця Ісуса в Кутах відбулася остання на території Республіки свята меса, в якій взяли участь представники державної влади.

Костел на честь Найсвятішого Серця Ісуса був збудований у центрі Кутів на місці колишнього храму, який згорів у 1895 році. У 1896–1898 роках завдяки зусиллям о. Яна Смаговича була зведена будівля за проектом інженера Лукаша Юліана Бодашевського (1849–1908), випускника Технічної академії у Львові.

У головному вівтарі храму розміщено картину «Найсвятіше Серце Ісуса», підписану «Батовський, 1898 р.». Інтер’єр храму було прикрашено у 1909 році олійними розписами, виконаними Адольфом Ожеховським із Колумни та Вацлавом Якубом Єзіоркою з Бохні. Настінні розписи нагадують мистецтво бароко, з ілюзіоністичними архітектурними поділами, утвореними цоколями, карнизами та колонами. У проміжках між ними розміщені імітації панелей з декоративними бордюрами. Віконні лімви та люнети прикрашають розписані обрамлення та панелі з орнаментом у вигляді листя аканта. На склепінні пресвітерію та нефа заплановано фігуральні зображення в декоративних обрамленнях: «Успіння Пресвятої Діви Марії», «Вручення Десяти Заповідей Мойсею», «Блаженний Яків Стрземе, що поклоняється Найсвятішому Таїнству» та «Матір Божа з Дитям». Створення фрески в Кутах пов’язане з поширенням культу галицького архієпископа, францисканця блаженного Якова Стрземі, ініційованим архієпископом Йозефом Білчевським на території Львівської архиєпархії.

Під час Другої світової війни костел був пошкоджений снарядами, а після втечі багатьох мешканців міста та післявоєнної еміграції поляків і вірмен його було розорено, а згодом перетворено на склад скляної тари. У 90-х роках XX століття костел було повернуто католикам, і розпочалися ремонтні роботи. Спочатку вони полягали головним чином у закріпленні будівлі, облаштуванні покрівлі, штукатурення зовнішніх стін та заміні пошкоджених ділянок штукатурки всередині костелу. Реставраційні роботи з розписів проводила група реставраторів у складі Анни Голебєвської-Патейюк та Казимира Патейюка, а фінансові кошти забезпечили Товариство «Wspólnota Polska» та Бюро Уповноваженого уряду з питань польської культурної спадщини за кордоном, що діє при Міністерстві культури Польщі. Ця ж команда також відреставрувала картину з головного вівтаря. Роботи розпочалися у 1997 році, але у 2001 році були припинені через брак коштів.

У 2014 році Товариство академічних традицій у співпраці з Фондом культурної спадщини взялося за завершення робіт, перерваних багато років тому. Реставраційні роботи, проведені у 2014 році, охопили ремонт пошкоджених зовнішніх стін та реконструкцію розписів на північній стіні церкви від арки престолу до першого прольоту. У 2015 році було проведено консерваційно-реставраційні роботи над фресками на південній стіні церкви до першого прольоту від арки хору. Крім того, проведені у 2014 році ремонтні роботи дозволили поґрунтувати та пофарбувати оштукатурені поверхні бічних фасадів. На основі результатів розкопок стінам було повернуто первісний, глинистий колір фасаду з ніжними білими акцентами на карнизах та віконних обрамленнях. Роботи у 2016 році полягали у реконструкції оригінальної поліхромії на південній стіні нефа церкви, а у 2017 році — на консервації штукатурки та реконструкції малярного шару в північній каплиці трансепта церкви. Ці завдання виконувала група під керівництвом Казімєжа Патейука завдяки коштам, виділеним Товариству академічної традиції в рамках Програми Міністерства культури та національної спадщини «Охорона культурної спадщини за кордоном».