Олександр Кухарський — це сьогодні майже повністю забутий художник другої половини XVIII століття. У історії мистецтва він прославився як портретист королеви Марії-Антуанетти та французької аристократії. Він був, мабуть, одним із перших видатних польських митців, які жили й творили у Франції. Кухарський є автором останнього відомого портрета королеви, створеного в той час, коли вона перебувала в ув’язненні у в’язниці Темпл. Ця картина зберігається у колекції Версальського палацу.

Олександр Кухарський народився 18 березня 1741 року у Варшаві в шляхетській родині. У Польщі він навчався у Марчелло Баччареллі. Завдяки стипендії та заступництву Станіслава Августа Понятовського він виїхав до Парижа, де під керівництвом Карла ван Лоо та Жозефа-Марі В’єна продовжив навчання в Королівській академії живопису та скульптури. Всупереч волі короля, який хотів, щоб він став історичним живописцем, Кухарський спеціалізувався на портретах. Цю тематику він розвивав протягом усієї своєї кар’єри. Використовуючи техніки олійного живопису та пастелі, він створював камерні портрети, що відображали психологічні риси моделі. Він також не цурався мініатюрного живопису, популярного серед тогочасних портретистів. Він працював переважно на замовлення французької аристократії, але також виконав кілька портретів поляків, які перебували в Парижі, зокрема Терези та Марії Чарторийських, а також Ігнація та Станіслава Костки Потоцьких.

Справжню славу йому принесли лише портрети Марії Антуанетти. Кухарського називали останнім художником королеви. Її портрети він, ймовірно, створював уже з 1780 року, проте сьогодні відомі лише кілька пізніших картин.

Незавершена пастель

Незважаючи на втрату в 1768 році королівської стипендії, Кухарський не мав наміру залишати Париж. Заздалегідь завойоване професійне становище та зв’язки серед аристократії дали йому змогу потрапити до двору найвпливовішої родини Франції — королівської родини. Коли в 1789 році придворна портретистка Марії-Антуанетти — Елізабет Віже-Лебрен — покинула країну, побоюючись наближення революції, її місце зайняв саме Олександр Кухарський. Хоча офіційно він ніколи не отримав цього звання, створені ним портрети Марії-Антуанетти зробили його відомим в історії мистецтва як художника королеви.

Першим із цих полотен є незавершена пастель 1791 року, що зберігається у колекції Версальського палацу. Овальна композиція зображує королеву у півфігурі. Кухарському вдалося завершити обличчя моделі, тоді як решта фігури залишилася лише на ескізі. Роботу над картиною перервала спроба втечі королівської родини з Франції та їх затримання у Варенні, звідки їх відправили назад до Парижа. Після цієї події королеву разом із чоловіком та дітьми ув’язнили у в’язниці в Темплі.

Марія Антуаніна в Темплі

З часу перебування королеви в Темплі походить її останній відомий образ. Так званий «тюремний» портрет Кухарський виконав у 1793 році. Згідно з переказами, оригінал цього твору мав бути повністю написаний з натури, у техніці пастелі, у в’язниці Темпл або Консьєржері (там королева перебувала з 2 серпня 1793 року). Безсумнівно, що Кухарський відвідував королеву під час її ув’язнення в Темплі в період з 26 січня по 1 квітня 1793 року. Ймовірно, саме тоді він виконав ескізи та етюди її вдівського вбрання, а твір завершив уже у своїй майстерні. Безсумнівно, під час написання обличчя Кухарський скористався вже згаданим пастельним портретом королеви.

Марія Антуаніна зображена в чорному траурному вуалі, який вона надягла після смерті Людовика XVI. Її гордий погляд спрямований на глядача, а її силует вимальовується на тлі сірої кам’яної стіни в’язниці. На момент створення цього портрета королеві було 37 років, незабаром після цього — 16 жовтня 1793 року — її стратили на гільйотині.

Картина пензля Кухарського мала великий успіх і породила чимало копій, виконаних як самим автором, так і його учнями та послідовниками. Збережений у Версальському палаці твір є однією з них. Інша репліка, написана вже ученицею Кухарського — Аглае Барбо, — знаходиться у колекції Королівського замку у Варшаві.

Твором художника цього періоду є також портрет 7-річного на той час Дельфіна Людовика XVII. Виконана у 1792 році картина також неодноразово копіювалася. Найвідоміша версія, яку спочатку помилково приписували Е. Віже-Лебрен, зберігається в палаці «Пті-Тріанон» у Версалі.

Постреволюційна реальність

Після того як Кухарський став портретистом Марії-Антоніни, у його кар’єрі більше не було великих досягнень. Коли у післяреволюційній Франції зникли його колишні замовники, він заробляв на життя графічним відтворенням раніше створених портретів. Про останні роки його життя відомо небагато. У 1800 році він одружився в Парижі з Маргаритою Шарве, а з 1815 року перебував у паризькому притулку Сент-Перін і отримував пенсію від короля Людовика XVIII. Наприкінці життя його матеріальне становище різко погіршилося, через що Кухарський був змушений розпродати все своє майно. Помер 5 листопада 1819 року. Ймовірно, його поховали на кладовищі Пер-Лашез, однак, на думку деяких, це лише символічне поховання.