У сучасних арсеналах зберігалися цінні предмети різного типу, але, безсумнівно, переважали там військові артефакти. У деяких, як, наприклад, у варшавському, можна було натрапити, зокрема, на протез передпліччя, який також називають механічною рукою.

Здається, що однією з найдавніших згадок про протези руки є уривок з енциклопедії Плінія Старшого «Природна історія» 77 року н. е. Звісно, відомі й більш ранні згадки, але вони походять з археологічних джерел або наскельних малюнків. Тим часом у своїй енциклопедії автор згадує про втрату руки римським полководцем під час Другої Пунічної війни, який завдяки отриманому протезу зміг повернутися на поле бою. На польських землях відомий ранній опис Галла Аноніма, який у «Хроніках» розповідає про те, як Болеслав Кривоустий подарував «золоту руку» воєводі Желіславу («Там комес Желіслав втратив руку, якою, тримаючи щит, захищав своє тіло, але негайно мужньо помстився за її втрату, вбивши того, хто відрубав йому руку. А князь Болеслав, щоб вшанувати його, повернув йому золоту руку замість тілесної»).

Ренесанс приніс розвиток науки, зокрема прогрес у хірургії, протезуванні та ортопедії. У той час виготовляли залізні протези як руки, так і плечей та передпліч. Їх виготовляли у формі, що нагадувала людську кінцівку; вони були оснащені ліктьовим суглобом, який давав змогу згинати їх і — завдяки розблокуванню спеціальної засувки за допомогою кнопки — розгинати. Проте вони все ще були досить важкими і вимагали контролю з боку неушкодженої руки, що іноді створювало проблеми. Крім того, протези верхніх кінцівок належали до виробів, які могли собі дозволити заможні люди, тому їх збереглося менше, ніж протезів нижніх кінцівок.

Згодом, тобто з XVII століття, їх почали вдосконалювати завдяки використанню сталі та міді, а також завдяки змінам у конструкції. Метою цих модифікацій, окрім підвищення функціональності, було також зменшення ваги протезів, оскільки існуючі на той час — хоча й повертали солдатам можливість тримати зброю — все ще створювали труднощі в користуванні. Конструктивні вдосконалення продовжували відбуватися, і завдяки цьому коло їхніх користувачів почало розширюватися. У перших роках XVII століття італійський лікар Джованні Томмазо Мінадої спроектував протез для людини після ампутації, яка не служила в армії.

Надзвичайно цікавим експонатом є протез передпліччя та кисті, який також називають механічною рукою, що зберігається в Livrustkammaren (Королівській зброярні) у Стокгольмі. Він призначений для людини, яка втратила ліву руку. Її виготовлено між 1600 і 1620 роками зі сталі, пофарбованої в чорний колір. Її довжина становить 440 мм, ширина — 125 мм, а вага — 1480 г. Долоня шириною 95 мм оснащена п’ятьма рухомими пальцями, а кнопка у її верхній частині дозволяє вільно регулювати їхнє положення. Пальці прикріплені до спеціального шарніра на внутрішньо закріплених суглобах. Сама долоня з’єднана з манжетою передпліччя. А на ажурному рукаві розміщено дві пари шарнірів.

У інвентарних списках Стокгольмської Королівської зброярні цей експонат згадувався кілька разів. Перша згадка датується 1683 роком, коли його зазначили як один із предметів, привезених із Польщі. Протез потрапив до рук шведських військ, коли ті грабували арсенал у Варшаві в 1655 році. Відомо також, що згодом її використовував конюший Карла XII Віттельсбаха, Карл Густав Гюнтерфельт (1672–1738), який втратив руку під час битви під Клішовом (1702). Деякі джерела повідомляють, що Гюнтерфельт втратив у битві обидві руки, але це видається малоймовірним, оскільки в наступні роки він супроводжував Карла XII на полі бою.

Наступна згадка про цей предмет походить з інвентарного опису 1748 року, тобто через десятиліття після смерті королівського конюшого. Тоді її зафіксували під номером 513: «En Järnhand med Konst giord, för en lahmskuten at bruka» [Залізна рука, виготовлена майстерно, для використання кульгавим чоловіком]. Наступні дві згадки, цього разу з інвентарних списків 1803 та 1813 років, також під номером 513, повідомляють: «1 шт. залізної руки, якою користувався Гюнтерфельдт. Інв. №: 513» [1 штука залізної руки, що використовувалася за часів Гюнтерфельдта, інв. №: 513]. Отже, відомо, що цей предмет було позичено королівському конюшому після втрати руки, а після його смерті протез було повернуто, ймовірно, його родиною до Королівської зброярні. Наразі цей експонат виставлений у Стокгольмській зброярні.