11.11.1939 року почалося формування 2-ї піхотної стрілецької дивізії в районі Партеней, Туар і Брессюр в департаменті Де-Севр. У травні 1940 року дивізія покинула цей район і вирушила в район Нансі, а потім на фронт біля Бельфора. З квітня 1940 року почалося формування польської 4-ї піхотної дивізії. У таборі Велюче поблизу Ерво її перші бойові частини з'явилися 20 травня 1940 року. Під час формування у Велюче 4-а дивізія досягла чисельності 11 000 солдатів, але не була повністю забезпечена бойовою технікою. З початком франко-німецьких переговорів про перемир'я, 16 червня 1940 року командир дивізії, бригадний генерал Рудольф Дрезер, не підкорився французькому командуванню і евакуювався до порту Ла-Рошель, щоб переправити війська до Великобританії. Близько 1 000 солдатів, які 18 червня вирушили з таборів Туар і Ерво залізничним транспортом, не встигли вчасно дістатися до Ла-Рошелі і дісталися до Англії іншими морськими транспортними підрозділами. Однак не всім вдалося покинути Ерво. Вісім солдатів загинули під час бомбардування станцій в Туарі та Ейрво. Вони спочивають у братській могилі на місцевому кладовищі.