Фредерік Шопен (1810–1849) прибув до столиці Франції 5 жовтня 1831 року. Він підтримував контакти з найвидатнішими представниками місцевого мистецького середовища, зокрема з композиторами Ференцем Лістом (1811–1886) та Гектором Берліозом (1803–1869), а також з художником Ежен Делакруа (1798–1863). Він брав участь у житті польської еміграції, дружив із Ципріаном Камілем Норвідом (1821–1883) та Адамом Міцкевичем (1798–1855). Він вбирав у себе місцеву атмосферу та культуру, давав концерти, а також займався педагогічною діяльністю, викладаючи гру на фортепіано.

Згодом, через погіршення стану здоров’я, його мистецька діяльність поступово обмежувалася. Фредерік Шопен помер 17 жовтня 1849 року. Дослідження серця композитора, проведене групою польських вчених у 2014 році, дозволило встановити причину смерті — це був перикардит, спричинений перенесеним туберкульозом.

Похорон Шопена

Похорон Шопена відбувся 30 жовтня в паризькій церкві Святої Магдалини. У урочистій похоронній процесії на кладовищі Пер-Лашез, на чолі якої йшов князь Адам Єжи Чарторийський (1770–1861), взяла участь велика кількість друзів і співвітчизників Шопена, а також багато видатних діячів французької культури. З композитором, звісно, прощалися музикою — під час похорону, зокрема, прозвучали уривки з «Реквієму» Моцарта, що було одним із останніх побажань Шопена.

Могила Фредеріка Шопена на кладовищі Пер-Лашез

Місце поховання Шопена прикрашає пам’ятник, створений французьким художником і скульптором Жаном-Батистом Клесінгером (відомим як Огюст; 1814–1883). Його було відкрито 17 жовтня 1850 року, тобто в першу річницю смерті композитора. Надгробний пам’ятник складається з простого п’єдесталу, на якому розміщена мармурова фігура музи Евтерпи, що схиляється над зламаною лірою. Передню стінку п’єдесталу прикрашає медальйон із зображенням Шопена у лівому профілі. Над ним розміщено напис: «À FRÉD. CHOPIN / SES AMIS» (Фредеріку Шопену / його друзі).

На бічних стінках п’єдесталу розміщені інші написи французькою мовою, що містять інформацію про місце народження Шопена та його родовід.

Після численних зусиль з боку Польщі могила Фредеріка Шопена — нарешті у 2008 році, згідно з розпорядженням міністра культури та комунікацій Французької Республіки — була внесена до списку історичних пам’яток. Цей акт зобов’язує власника об’єкта вживати всіх заходів для забезпечення професійного консерваційного догляду.

Наприкінці 2016 року в Міністерстві культури та національної спадщини Польщі було ухвалено рішення про виділення коштів та докладання зусиль для отримання дозволів на проведення комплексних реставраційних робіт біля могили Шопена. З проханням про надання дозволу до влади департаменту Іль-де-Франс звернулося Товариство охорони польських пам’яток та історичних могил у Франції. Реставраційні роботи були проведені польськими реставраторами у 2017–2018 роках завдяки коштам Програми Міністерства культури та національної спадщини, отриманим Фондом охорони спільної культурної спадщини «Терпа».

Надгробна плита на кладовищі Пер-Лашез — не єдиний твір Клесінгера, присвячений Фредеріку Шопену. Скульптор, який був чоловіком Соланж Дюпен (1828–1899), дочки Жорж Санд (1804–1876), з якою Шопен мав стосунки, створив близько 17 робіт, присвячених композитору. На наступний день після його смерті він зняв два зліпки обличчя для виготовлення посмертних масок та зробив зліпок лівої руки. Відомі донині репліки посмертної маски Шопена є ретушованим зображенням спотвореного смертю обличчя композитора.

Серце Шопена

Згідно з останньою волею Шопена, його серце було перевезено до батьківщини. Це бажання — окрім прагнення повернутися, хай навіть у такій формі, до рідної країни — було продиктовано поширеним на той час страхом перед удаваною смертю та похованням за життя. До Варшави серце таємно привезла старша сестра Шопена, Людвіка Єндржеєвич (1807–1855), у січні 1850 року. Скляну банку, в якій знаходився орган, вона сховала під одягом, побоюючись обшуку. Зрештою серце було поміщене в церкві Святого Хреста у Варшаві — парафіяльному храмі родини митця.

Протягом довгих років воно не було належним чином виставлене на огляд — спочатку його помістили в ризниці, потім зберігали в катакомбах. Лише у 1880 році воно отримало належну шану й було перенесено до верхнього костелу, де було відкрито епітафію, присвячену Фредеріку Шопена. На ній міститься дуже промовиста цитата з Євангелія від святого Матвія: «Де твій скарб, там і твоє серце».