Мурована Ґослина - це місто, яке плекає зворушливу і піднесену історію своєї багатокультурності - спільного життя і співпраці поляків і польок, євреїв і єврейок, німців і німкень. До Другої світової війни єврейська громада була важливою частиною міської території поряд з німецькою громадою зі своїм районом, синагогою і кладовищем. Тут у 1812 році народився відомий єврейський інтелектуал - рабин Зеленої Гори, Кощія та Ополя - Адольф Вінер (він був не лише видатним науковцем, який отримав докторський ступінь з філософії в Берліні, але й прагматиком, який цінував міжконфесійну співпрацю - історичні джерела свідчать, що на похоронній церемонії були присутні не лише сілезькі рабини, але й місцеве католицьке та протестантське духовенство, міська влада та інші мешканці).

Єврейські мешканці Мурованої Гослини займалися торгівлею, брали активну участь у роботі міської ради та відзначали свої свята. Переломним моментом в історії гослинського кагалу - єврейської громади - стала пожежа, яка спалахнула в північній частині міста, де мешкали євреї. У "Національному журналі" (№ 318 від 15 травня 1847 р.) читаємо: "У ніч на 5 травня містечко Мурована Ґослина в більшій частині перетворилося на стовп полум'я; про це нещастя немає ніяких подальших відомостей. Ніхто з людей не загинув". На жаль, тоді ще не було добровільної пожежної команди, яка була створена лише у 1888 році (багато років її начальником був поляк, заступником - німець, а скарбником - єврей). Саме єврейська громада найбільше постраждала від руйнувань, спричинених пожежею. Після пожежі близько половини єврейських мешканців покинули Муровану Ґослину протягом кількох років. Серед тих, хто емігрував, були Міхаель Симон Леві та Марк Мейєрштейн (народився в Мурованій Ґослині в 1836 році). Молоді Майкл і Марк опинилися в Сполучених Штатах. Майкл Саймон Леві оселився в Нью-Йорку з дружиною та дітьми і створив там капелюшний бізнес. Він розвивав його разом зі своїми синами (всього у нього було 10 дітей: шість синів і чотири дочки) в Балтіморі під назвою M.S. Levy and Sons. Потім він створив всесвітньо відомий солом'яний капелюх з чорною стрічкою (додаю фото), який відомий і сьогодні. Госліняк був пов'язаний з багатьма єврейськими організаціями, в тому числі з громадою "Чизук Амуно", президентом якої він навіть став. Він був активним членом Єврейського благодійного товариства, допоміг організувати Єврейську асоціацію безкоштовного кредитування, був директором Товариства Талмуд-Тора та Об'єднаних єврейських благодійних організацій. Він був людиною з сильною громадянською позицією - справжнім філантропом, який переймався долею єврейської діаспори. Можливо, саме він або його ровесник Марк (який зробив кар'єру юриста за кордоном), що опинився в Нью-Йорку в той самий час, врятували цінний документ з синагоги Госліна.

Сучасники, зачаровані історією Мурованої Гослини, вже змирилися з тим, що всі артефакти, пов'язані з єврейською громадою, згоріли під час великої пожежі 1847 року. І ось велика несподіванка - за 6 000 км по прямій в Мангеттені, Нью-Йорк, в бібліотеці Єврейської теологічної семінарії, де я проводила науковий пошук, я виявила дивом врятований Пінкас (іврит: хроніка; від грец. pinaks = дошка; їдиш. pinkes) - рукопис 1833 року, що містить записи з історії єврейської громади Мурованої Гослини, справи, що стосуються її внутрішнього устрою, протоколи її засідань, які охоплюють 1814 - 1833 рр. Рукописні нотатки на їдиш є відчутним "нагадуванням" про тих, хто був нашими сусідами і ближніми, і є цінним джерелом з місцевої історії.