Текст описує Кам'янець. Насамперед, розповідається про розташування міста в контексті річки Смотрич, далі йдеться про укріплення та історію забудови міста. Згадується також Кам'янецький замок і детально описуються його споруди (Джерело: Tygodnik Illustrowany, Warszawa 1866, T:14, с. 292-293, за: Цифрова бібліотека Лодзинського університету).

Осучаснене прочитання тексту

Опис Кам'янця.

Кам'янець побудований на конічній скелі, з усіх боків оточеній річкою Смотрич. Скеля має еліптичну основу, а береги річки, що її оточує, з боку міста похилі, але високі, а з протилежного боку - скелясті, вертикально підняті на 30, а то й 40 сажнів над поверхнею води, яка протікає тут у вигляді слабкого струмка. Річка впадає в Кам'янець із заходу і, досягнувши міста, згинається під кутом, прямує на північ, осушує східну і південну частини міста, а наближаючись до заходу, так само під кутом згинається вниз.

Простір між цими двома колінами дуже малий, всього 6-8 сажнів. До цього слід додати, що верхній вигин лежить на 4½ сажня вище нижнього і що обидва коліна до 1672 року були розділені досить великою гострокінцевою скелею, яка була єдиним сухим проходом від фортеці до міста. Князі Корятовичі вважали це місце найслабшим і найдоступнішим, тому скеля навпроти старої Петридави в давнину вважалася найбільш придатною для укріплення і на ній довгий час стояв замок.

Місцеві укріплення можна розділити на укріплення на західному березі річки та міське укріплення. Хоча ми не маємо джерел, які б дозволили показати поступові зміни в обох частинах фортеці, викликані необхідністю чи прогресом у мистецтві облогової війни, за тим, що збереглося до наших днів, легко скласти уявлення про фортецю 1672 року.

У 18 столітті, можливо, було додано трохи прикрас і декорацій, але не більше - до них слід додати лише так званий Турецький міст. Саме місто, як уже згадувалося вище, було оточене муром, подекуди подвійним, і закрите двома брамами. Поруч з ними був пішохідний міст через річку, для пішоходів, який називався переїздом, а від околиць його захищала невелика кругла вежа з бійницями.

Від цієї брами збереглися лише залишки, бо час і вода добряче її понівечили. Час був ще добрішим до води, яка піднімалася тут досить високо під час повеней на Смотричі. Одна з таких повеней пам'ятна тим, що сталася в березні 1649 року і повністю зруйнувала одну з брам. Інші, не менш відомі, повені траплялися у 1805, 1806, 1829 та 1865 рр. Легенда свідчить, що колись тут була каплиця, а з 1763 р. на одній зі стін висіла ікона святої Анни, що належала до однойменного вівтаря собору.

Дві брами в західній частині міста були своєрідними маленькими фортецями. Як і ця брама, обидві складалися з чотирьох бастіонів, з'єднаних між собою будівлею, оснащеною рушницями, а сам прохід, власне брама, являв собою вежу, також належним чином озброєну. Двері, що закривали цей прохід, опускалися з другого поверху за допомогою окремого пристрою, який повністю зберігся донині. Найбільш доступними були південна та східна частини міста.

Берег річки Смотрич у Кам'янці пологий і рівний, але з іншого боку він високий і скелястий, по ньому неможливо спуститися до русла річки, тому ця частина міста була захищена подвійними укріпленнями, крім того, з південного заходу вхід до русла річки захищала скеля, що розділяла два її коліна, - укріплення, яке називалося трип, що закінчувалося бастіоном на іншому березі річки, що прилягав до скелі. У мурі навколо міста ще можна нарахувати п'ять бастіонів, окрім надбрамних, напівзруйнованих, які здіймаються вгору з розірваними і потрісканими боками.

З міських укріплень найбільше вражає вежа - семиповерхова будівля, яка ще досить добре збереглася. На протилежному березі річки Смотрич розташований Кам'янецький замок. Не забуваймо, що до епохи турецького панування тут взагалі не було мосту, тому проїзд захищали з боку міста звичайний бастіон (там, де сьогодні брама) і шестикутний бастіон, дещо вищий за нього (на теперішньому бульварі, а саме на верхньому поверсі).

Коли турки захопили Кам'янець, вони знесли цей бастіон, але на місці костелу кармелітів збудували круглу вежу вище, вибили в бастіоні над нею браму і з'єднали її з вежею на протилежному березі річки мостом. Починаючи від вежі праворуч, ми бачимо дві стіни, між якими зараз прокладена дорога до Жванця, однак, щоб потрапити до передмістя, все ще потрібно пройти через дві брами. Одна з них, неяскрава, відрізняється красивою і легкою роботою, одягнена в корону, що спирається на шпиль, один кут якого спущений на фронтон. Але давайте увійдемо до фортеці.

Ліворуч від мостової вежі дорога веде до старого замку. Одразу попереду нас зустрічає чотирикутна споруда зі штучно вмурованими в стіну кулями: це парадний бастіон, збудований ще в 1544 році, в якому досі знаходиться колодязь. Поруч - вежа зі східним дахом, що нагадує турецькі споруди, побудована на місці двох бастіонів, які знаменитий німецький командир гарнізону, підпаливши попіл під собою, підірвав, вважаючи за краще загинути серед уламків, ніж здатися туркам.

Пройшовши крізь браму, ми потрапляємо до довгого еліптичного двору, оперезаного муром і прикрашеного вежами. Ці вежі, круглі, сірі та сумні, прикрашені гербами та емблемами папства та єпископату, ніби стоять над урвищем у мовчазному роздумі, мріючи про свою колишню велич. Третю вежу, за переказами, збудував власним коштом Кшеслав з Курозвеки. Четверта вежа, найширша, навпроти в'їзної брами, колись була замковою каплицею Архангела Михаїла, її збудував Миколай Бжеський.

На п'ятій, білій від того, що штукатурка ще не обсипалася, як і на першій, зображені знаки єпископської гідності (хрест, митра), те ж саме можна сказати і про сьому, з тією лише різницею, що поруч зі згаданими вище знаками на тесаному камені досить чітко вирізьблений герб Габданеків (можливо, він був закладений ще Бучацьким, який використовував цей геральдичний знак). У цьому дворику до турецького панування стояв костел, присвячений святому Станіславу; мусульмани перетворили його на мечеть.

Після відходу османів він перетворився на руїни, лише статуя святого Роха, що стоїть перед ним, пережила всі зміни долі і сьогодні прикрашає самотнє і відокремлене подвір'я потринітарського костелу. Поруч з четвертою вежею напівкругла стіна була викладена гарматами, а вхід через підйомний міст (який ще існував до 1820 року) вів до так званого нового замку, який складався лише з валів і ровів, що наповнювалися водою в разі потреби.