Веркяй - колишня літня резиденція віленських єпископів, розташована в мальовничій місцевості на березі річки Неріс, на землі, подарованій Ладіславом Ягайлом у 1387 році. Спочатку тут стояла дерев'яна садиба, в якій, серед інших, зупинялися Владислав IV і Петро І. Назва "Верки", за легендою, походить від старолитовського слова "verkti" - плакати, і пов'язана з історією про дитину, залишену в гнізді первосвящеником.

У 18 столітті єпископ Костянтин Бжозовський збудував новий цегляний палац, який з часом занепав. Нова резиденція спочатку була спроектована Марціном Кнакфусом, але зрештою була побудована за планами Вавжинєца Гуцевича. Проект включав головний корпус з портиком на іонічних колонах та два флігелі. Фасади прикрашали рельєфи сільськогосподарських робіт та сцена з "Цинциннатуса" Томмазо Рігі.

Палац так і не був добудований за життя єпископа Ігнатія Масальського, який жив у мебльованій прибудові. Він був відомим меценатом, але також суперечливим політичним діячем, засудженим варшав'янами у 1794 році до смертної кари за державну зраду.

Верки успадкувала його племінниця Гелена Аполонія, яка згодом стала дружиною Вінцентія Потоцького. Наступними власниками були Станіслав Ясенський та герцог Людвік Сайн-Вітгенштейн, які перебудували флігель у стилі італійської вілли, створивши розкішну резиденцію з творами мистецтва, оранжереєю та екзотичним зимовим садом.

У наступні десятиліття маєток переходив до рук Гогенлое-Шіллінгсфюрстів та родини Карпів. Після 1914р. Верки було розграбовано, а витвори мистецтва вивезено. Після Другої світової війни комплекс був націоналізований і пристосований для освітніх цілей. З 1959 року тут розташований Інститут ботаніки Литовської академії наук, а палацовий парк включено до складу регіонального парку.

Більше інформації можна знайти на сайті dworypogranicza.pl

Текст містить основну інформацію про будівлю. Якщо у вас є додаткова інформація - будь ласка, зв'яжіться з нами!