Під час Другої світової війни німці окупували Вільнюс 24.06.1941 р. Незабаром вони використали місце недобудованого складу рідкого палива біля залізничної станції в Понарах поблизу Вільнюса для масштабної кампанії знищення. Протягом трьох років, з липня 1941 по липень 1944 року, тут було вбито понад 100 000 людей.
Припускають, що в Понарах було знищено приблизно 70 000 осіб єврейського походження: євреїв Вільнюса та біженців з центральної Польщі.
Серед жертв розстрілів у Понарах були поляки з Віленського регіону. Імовірно, було вбито близько 1 600 осіб польської національності, але вдалося встановити імена лише близько 300 з них. Вони були вбиті як політичні опоненти, які чинили опір окупантам. Серед поляків найчисленнішою групою вбитих у Понарах була молодь, активна в Союзі вільних поляків, та інтелігенція: зокрема, троє професорів Університету ім. Стефана Баторія: Казімєж Пельчар, Мечислав Гутковський і Мечислав Енгель.
У зв'язку з тим, що відокремлена територія швидко заповнилася трупами жертв, а також для того, щоб приховати сліди злочину, німці організували спалення цих останків. Попіл, що утворився в результаті спалення трупів, був розкиданий на місцевості.
Відразу після війни в Понарах встановили дерев'яний хрест в пам'ять про вбитих тут поляків, але у 1952 році його зруйнували. Меморіал вбитим євреям, встановлений відразу після війни, також був знищений радянською владою. У 1948 році радянська влада встановила обеліск з п'ятикутною зіркою і лаконічним написом. Багато років місце залишалося забутим і занедбаним. Лише після 1980 року місце почали поступово впорядковувати. Тоді ж були встановлені пам'ятні знаки, присвячені жертвам різних національностей, та відкрита музейна експозиція.
У 1990 році в пам'ять про польські жертви знову встановили хрест. Біля його підніжжя встановили гранітну плиту з написом "1941-1944 / Пам'яті багатьох тисяч поляків, вбитих у Понарах. На знак вшанування співвітчизників Віленського краю. Даруй їм вічний спокій, Господи, і нехай світить над ними вічне світло. Амінь". Родинне об'єднання "Понари", яке об'єднує родини вбитих поляків, у 2000 році домоглося розширення цього меморіалу за проектом архітектора Ярослава Скшипчика, який фінансувала Рада охорони місць боротьби і мучеництва. У той час на внутрішній стіні були розміщені таблички з основним написом, які позначали масштаби польського вшанування пам'яті: "Солдати Армії Крайової, Польської підпільної держави, польська інтелігенція та молодь, які віддали своє життя за свободу рідної землі. Шана їхній пам'яті. Уряд Республіки Польща" // "Armijos Krajovos, Lenkijos valstybes pogrindżioLenku inteligentija ir janunimas,paaukoję gyvybę uż gimtosios żemes laisva, garbe ju atminimui Lenkijos Respublikos Vyriausybe" та меморіальні дошки з встановленими іменами загиблих, які через кілька років були доповнені новими даними. На вході до польських кварталів встановлені меморіальні дошки з написами "ПОЛЬСЬКІ ВІЙСЬКОВІ КВАРТАЛИ 1941 - 1944" // "LENKU KARIU KARAVIETE 1941 - 1944".