Пейзаж "Весняний вечір" [1904 р., олія, полотно, 87 х 143,5 см, підпис п.д.: С. Жуковский (напис кирилицею російською мовою), Національний художній музей в Одесі, інв. номер Ж-497, Одеса, Україна]. У наступній картині Жуковського під назвою. "Весняний вечір" (1904) демонструє поєднання нового імпресіоністичного бачення та живописної техніки з традиційним мотивом. Картина надійшла до Одеського художнього музею з Одеського фондового музею у 1923 році. До цього часу полотно перебувало у приватній колекції Є.К. Петрококіно (Одеса) і було представлене на виставці "Картини Одеського фондового музею" (1926, Одеса). "Весняний вечір", як і інші картини Жуковського, створені в цей період, можуть свідчити про започаткування в його творчості нового, інтимного типу ліричного пейзажу. Ця новизна полягала не в досить банальному змісті, який був характерний для творчості перипатетиків. Робота була покликана викликати емоції, пов'язані з пленерним імпресіоністичним живописом.
Сюжет картини залишається буденним. На передньому плані зліва представлений дерев'яний сарай і фрагмент двосхилого даху, праворуч - дерево. Діагональні лінії сараю, розташовані по діагоналі картини, врівноважують композицію вертикальної групи беріз, ялин та дерев'яного паркану на передньому плані. Також похилене дерево на передньому плані, з правого боку картини, порушує монотонність вертикальних ліній, що домінують на задньому плані, і вносить рівновагу в композицію. За деревами праворуч вимальовуються силуети сільських хат. У центрі композиції, у лівому верхньому полі, на невеликому пагорбі за березами, художник розмістив силует православної церкви. Тут же з'являється вкрите снігом подвір'я, у синьо-білих кольорах ранньої весни. На перший погляд, композиція зображує звичайний фрагмент природи, який захоплював художника. Пейзажі Станіслава Жуковського завжди вирізнялися логікою побудови композицій за допомогою діагональних і параболічних ліній, з низьким або високим горизонтом. Композиціям притаманна рівновага між архітектурними та природними формами. У пейзажі "Весняний вечір" центр композиції виокремлено кольором та асиметричним розташуванням архітектурних і природних об'єктів у просторі.
Єдине, що говорить про весну в цій картині, - це майстерно передане вологе весняне повітря. Незважаючи на досить холодний вечір, воно вже саме по собі передає відчуття весни. Поетичний настрій передається через живописні засоби виразності пленерного полотна, це багатство кольорової палітри, майстерність створення гармонії, об'єднання контрастних ритмів кольорових площин і плям, характерних для весняної палітри - протиставлення холодних і теплих кольорів декоративної тіньової системи в єдиному тоні. Динамічною є і фактура, де фарби наносилися безпосередньо на полотно мазками різної довжини. Вечірнє небо дихає безліччю ніжних тонів - відбитих на поверхні снігу. Сонце ховається за обрій і останніми променями освітлює ще холодний світ. Тепло тіней охристого кольору, у відтінках жовтого та оливкового, легко ковзає по стовбурах дерев, частинах двору, краю неба і гармонійно переходить межі теплих тонів. Холодні кольори стають домінуючими - від блакитного, світло-сірого та фіолетового до глибокого темно-синього та темно-зеленого.
На яскравому тлі синього снігу з білими гребенями соковитим контрастом звучать сірий, блідо-фіолетовий і світло-коричневий кольори старого дерева, з якого збудований сарай. На його даху гарну прикрасу створюють відтворені темно-сині тіні, що відкидають гілки дерева, яке стоїть навпроти сараю. Дерев'яна огорожа та група темно-зелених ялин залишаються в глибоких сіро-блакитних тонах. Легким пензлем художник показав силует сараю, паркану та групи дерев. Кожен окремий мазок моделює квінтесенцію форми, демонструючи творчий темперамент художника. Манера мазка передає мерехтіння вечірнього світла та ефіру, які пом'якшують контури та предмети. Станіслав Жуковський свідомо надає своїм картинам поетичної свободи, сприйняття світу і природи, звільняючись від будь-яких ідей та соціальних мотивів мистецтва.