Пейзаж «Весняний вечір» [1904, олія, полотно, 87 × 143,5 см, сигнатура праворуч: С. Жуковський (напис кирилицею російською мовою), Національний художній музей в Одесі, інв. № Ж-497, Одеса, Україна]
У наступній картині Жуковського під назвою «Весняний вечір» (1904) простежується поєднання нового імпресіоністичного бачення та техніки живопису з традиційним мотивом. Картина була передана у 1923 р. до Одеського художнього музею з Музею Фонду Одеси. До того часу полотно перебувало у приватній колекції Е.К. Петрококіно (Одеса) і було представлено на виставці «Картини Музею Фонду Одеси» (1926, Одеса). «Весняний вечір», як і інші картини Жуковського, що виникли в цей період, можуть свідчити про зародження нового, камерного типу ліричного пейзажу в його творчості. Новизна цієї роботи полягала не в досить банальному змісті, характерному для творчості «Передвіжників». Твір мав викликати емоції, пов’язані з імпресіоністичним пленерним живописом.
Тематика картини залишається звичайною. На передньому плані зліва зображено дерев’яну сарайку та фрагмент двосхилого даху, праворуч видно дерево. Діагональні лінії сараю, розташованого по діагоналі картини, композиційно врівноважують розміщену на задньому плані вертикальну групу беріз, ялин та дерев’яної огорожі. Також похиле дерево на передньому плані, праворуч від картини, розриває монотонність вертикальних ліній, що домінують на задньому плані, і забезпечує композиційну рівновагу. За деревами праворуч вимальовуються силуети сільських хатин. У центрі композиції, у її лівому верхньому куті, на невеликому пагорбі за березами художник розмістив силует православної церкви. Тут також видно засніжене подвір’я, забарвлене у синьо-білі, ранньовесняні кольори. На перший погляд композиція зображує звичайний фрагмент природи, який захопив художника. Пейзажі Станіслава Жуковського завжди вирізнялися логікою побудови композиції з використанням діагональних і параболічних ліній, з низько або високо розташованим горизонтом. Композиції характеризувалися рівновагою між архітектурними та природними формами. У пейзажі «Весняний вечір» центр композиції виділено за допомогою кольору та асиметричного розміщення архітектурних і природних об’єктів у просторі.
Про весну в цій картині говорить лише майстерно передане вологе весняне повітря. Незважаючи на досить холодний вечір, лише воно несе в собі відчуття весни. Поетичний настрій передано за допомогою живописних засобів вираження пленерного живопису: багатства кольорової палітри, вміння створити гармонію, поєднати контрасти ритмів кольорових площин і плям, характерних для весняної палітри — протиставлення холодних і теплих кольорів у декоративній системі тіней в єдиному звучанні. Динамічною є також фактура, де фарби наносилися безпосередньо на полотно мазками різної довжини. Вечірнє небо дихає безліччю ніжних відтінків — вони відбиваються на поверхні снігу. Сонце ховається за горизонтом і останніми променями освітлює ще холодний світ. Тепло тіней охристого кольору, у відтінках жовтого та оливкового, легенько ковзає по стовбурах дерев, частині подвір’я, краю неба і гармонійно виходить за межі теплої гами. Домінуючою стає холодна кольорова гама — від блакитного, світло-сірого та фіолетового до глибоких темно-синіх і темно-зелених кольорів.
На світлому тлі блакитного снігу з білими гребенями соковитим контрастом виділяються сірі, блідофіолетові та світло-коричневі кольори старого дерева, з якого збудована сарай. На її даху прекрасну декорацію створюють тіні темно-синього кольору, що падають від гілок дерева, яке стоїть навпроти сараю. Дерев’яний паркан і група темно-зелених ялин залишаються у глибоких сіро-блакитних відтінках. Легким мазком художник зобразив силует сараю, паркану та групи дерев. Кожен окремий мазок пензля моделює квінтесенцію форми, демонструючи творчий темперамент художника. Манера нанесення мазків передає мерехтіння вечірнього світла та ефіру, які пом’якшують контури й об’єкти. Станіслав Жуковський свідомо надає своїм картинам поетичної свободи, сприйняття світу та природи, звільняючись від будь-яких ідей та соціальних мотивів у мистецтві.