Польський військовий цвинтар, фото Rada OPWiM, 2001
Ліцензія: всі права захищені
Альтернативний текст фотографії
Польський військовий цвинтар, фото Rada OPWiM, 2001
Ліцензія: всі права захищені
Альтернативний текст фотографії
Польський військовий цвинтар, фото Rada OPWiM, 2001
Ліцензія: всі права захищені
Альтернативний текст фотографії
Польський військовий цвинтар, фото Rada OPWiM, 2001
Ліцензія: всі права захищені
Альтернативний текст фотографії
Польський військовий цвинтар, фото Rada OPWiM, 2001
Ліцензія: всі права захищені
Альтернативний текст фотографії
Польський військовий цвинтар, фото Rada OPWiM, 2001
Ліцензія: всі права захищені
Альтернативний текст фотографії
 Надішліть додаткову інформацію
ID: WOJ-000078-W (UA-5567)

Польський військовий цвинтар

ID: WOJ-000078-W (UA-5567)

Польський військовий цвинтар

Перед Другою світовою війною Пшебраже разом із сусідніми колоніями: Холопини, Майдан Єзерський, Мости, Видранка і Загайник - одне велике солецтво, що становило єдиний комплекс полів і будівель. У 1938 році в Пшебражі налічувалося понад 200 садиб, в яких проживало 1150 мешканців польської національності. Тут знаходилися, серед іншого 7-класна початкова школа, організація "Стшелець", сільськогосподарський гурток, спортивний клуб, мистецький гурток. Навесні 1943 року, після звісток про напади Української повстанської армії (УПА) на сусідні населені пункти, у Пшебражі була сформована самооборона. За короткий час молоді хлопці відкопали зброю, залишену в лісі німцями та радянськими військами після боїв 1941 р. Щоб легалізувати володіння вогнепальною зброєю перед німцями, делегація з Пшебража поїхала до Крейсландвірта Єске в Ківерцях з проханням виділити зброю для оборони від лісових банд. Письмовий дозвіл на зброю було отримано. Населені пункти навколо Пшебража були включені в систему оборони. У селі було створено самоврядування з Радою старійшин на чолі з командиром цивільної оборони Людвіком Маліновським. Військовим командиром самооборони спочатку був Зигмунт Несторович, відставний сержант Війська Польського, а з 20.04.1943 р. - Генрик Цибульський "Гаррі", унтер-офіцер РП. Також були створені адміністративні установи, головним чином у сферах відшкодування збитків, охорони здоров'я та безпеки. Було організовано лікарню та медичну клініку. Під керівництвом Казімєжа Ольшевського "Сетка" були організовані зброярські майстерні. Основою самооборони були бойові загони. Вони розміщувалися в казармах і несли безперервне чергування, підтримуючи постійну бойову готовність. Була організована піша і кінна розвідка (також виконувала роль бойової кавалерії). Проводився військовий вишкіл. Навколо села була створена оборонна лінія з елементами польової фортифікації, що складалася з окопів і стрілецьких ровів, дерев'яних і земляних бункерів, обплутаних колючим дротом і насипів зі зрубаних дерев. У зв'язку з почастішанням нападів Української повстанської армії (УПА) на польські поселення, до Пшебжі почали масово прибувати поляки. До кожної садиби додавалося по кілька сімей, новоприбулі жили також у всіх інших будівлях, а також у нашвидкуруч збудованих хатинах і землянках. Загалом тут знайшли притулок понад 10 000 осіб. Перша атака Української Повстанської Армії на укріплене місто Пшебраже відбулася в ніч з 4 на 5 липня 1943 року і закінчилася поразкою нападників. Другий штурм, з таким же результатом, відбувся 31.08.1943 р. Після цього штурму, окрім поодиноких перестрілок та кількох наступальних операцій самооборони, в районі Пшебража не було жодних серйозних бойових дій. Наприкінці серпня 1943 року сюди прибув підрозділ АК "Луна" поручника Яна Рерутки "Дзазґи" на підкріплення місцевої самооборони. На жаль, "Дразга" разом з лікарем підрозділу Славоміром Стецюком-"П'ятим", який його супроводжував, та візником Яном Лініком-"Слоном" були жорстоко вбиті радянськими партизанами 6.11.1943 р. (він був запрошений до куреня радянських партизанів на святкування річниці Жовтневої революції і розстріляний у сусідньому лісі; після цієї події радянський підрозділ швидко відійшов з цього району, хоча мав намір тут перезимувати). Всі троє вбитих були поховані на цвинтарі в Пшебражі, заснованому в 1943 р. Самооборона в Пшебражі проіснувала до вступу Червоної армії в лютому 1944 р. У цей час були проведені арешти серед керівництва самооборони, а багато молодих людей були мобілізовані до 1-ї польської армії. Польське населення було репатрійоване на захід у 1945 році. Цвинтар у Пшебражі (дехто стверджує, що він знаходиться на території колонії Холопини) був створений у 1943 році через те, що найближчий католицький цвинтар знаходився на території, контрольованій Українською повстанською армією. У цьому новому некрополі були поховані солдати самооборони, які загинули в боях під Пшебражем, а також цивільні особи з навколишніх сіл, вбиті УПА: Чайтівка, Холопини, Дерманка, Добра, Грушвиця, Яромель, Язвини, Єзьоро, Юзефін, Мар'янівка, Мости, Острів, Сєкєжице, Славатичі, Тростянець, Творимеж, Вертепи, Загайник. Тут також поховані мешканці Перебража (корінні та новоприбулі), які загинули від хвороб, голоду, холоду або під час нападів Української повстанської армії. Тут поховано близько 140 осіб, у тому числі українську родину з трьох осіб, вбиту за допомогу полякам. Протягом багатьох років після Другої світової війни цвинтар був занедбаний і заріс дикою рослинністю. У 1996 році за фінансування Ради охорони пам'яті боротьби і мучеництва на 1/3 площі цвинтаря було облаштовано меморіал - тепер це обгороджений цвинтар з центральним меморіалом і символічними могилами полеглих, загиблих і вбитих. На цвинтарній огорожі висить табличка з написом "Польський військовий цвинтар". На табличці під центральним хрестом є напис: "Тут спочивають солдати Армії Крайової та мешканці Пшебража і сусідніх сіл, / які загинули, померли і були вбиті під час Другої світової війни. / Польща і Україна пам'ятають їх". Точкою незгоди з українською владою були написи на 14 хрестах - символічних стаціях Хресної дороги, на яких були викарбувані назви сіл, втихомирених Українською повстанською армією в 1943 році. - У 1996 році українська влада зажадала, щоб ці назви були видалені з хрестів. Ця вимога була задоволена. На хрестах з'явилися наступні імена: Юзефін, Зоф'ювка, Пшебраже, Холопини, Мар'янівка, Вільче, Вулька Котовська, Баларка, Мости, Язвини, Майдан Єзерський, Рафалівка, Хмелівка, Тростянець, Острів, Четвертня, Олика, Вішенки, Видранка, Гута Мар'янівка, Германівка, Ківерці, Загайник, Твоример, Добра, Лички, Тараз, Колки, Холодниця, Вертепа і Нешесть. У 2001р. Рада ОПВіМ відремонтувала цвинтар, оскільки в 1996 р. мурування було зроблено неякісно. У 2004 і 2005 роках скаути з загону ZHP зі Зґєжа проводили на цвинтарі прибирання і незначні реставраційні роботи. У 2022 році, вже після російського вторгнення в Україну, місцеве населення прибрало цвинтар у Пшебражі на знак подяки за підтримку, отриману від поляків. 14.10.2007 у Польщі - пам'ятник, що увічнює постать командира партизанської Самооборони Пшебража Людвіка Маліновського, та дві меморіальні дошки з переліком 1) збройні підрозділи, які брали участь у Самообороні та 2) міста, з яких походили захисники та люди, які знайшли притулок у Пшебражі.

Публікація:
22.06.2022
Дивитися більше Текст перекладено автоматично

Пов'язані проекти

1
  • Polski cmentarz wojenny
    Katalog cmentarzy wojennych MKiDN Дивитися