У 1940 році Вермахт створив у бараках на околиці військового полігону в Бергені в Нижній Саксонії табір для військовополонених, який спочатку мав назву «Сталаг XI C (311)», а згодом — «Сталаг XI B Zweiglager Bergen-Belsen». Більшість ув’язнених становили радянські солдати, крім того, у таборі перебували французькі, бельгійські, італійські та польські військовополонені. У жовтні 1944 року до табору було направлено близько 1000 офіцерів і солдатів Армії Крайової, серед них також були жінки-військовополонені.

На території табірного кладовища знаходиться ділянка, де поховано вісім польських військовополонених, у тому числі шестеро з невідомими особами. Місце поховання увічнено березовим хрестом. На металевій табличці розміщено напис польською та німецькою мовами: «Тут спочивають вісім польських військовополонених / д-р Станіслав Поблоцький * 14.02.1890 Ліна, † 11.01.1942 / д-р Роман Більнік, * 28.01.1891 Заверті, † 24.01.1942 / Імена шести відомий лише Богу».

Другою польською військовою могилою на цьому кладовищі є могила рядової Ельжбети Глазовської, псевдонім «Глазова», учасниці Варшавського повстання (101-а рота, батальйон «Боньча»), військовополоненої № XI B 141525, яка померла в табірному госпіталі 6 січня 1945 року. Вона є єдиною з похованих тут жертв, яка має індивідуальну могилу, облямовану та позначену меморіальною дошкою з ім’ям та прізвищем, а також датами життя.

На кладовищі також спочивали 142 італійських солдатів, чиї останки у 1958 році було перепоховано на італійському військовому кладовищі в Гамбурзі-Ейендорфі.

Крім того, у масових безіменних могилах поховано від 30 000 до 50 000 радянських солдатів, які загинули від голоду, холоду та хвороб. Наразі табірне кладовище носить назву радянського військового кладовища і є частиною комплексу Меморіалу Берген-Бельзен (розташованого на відстані приблизно 2 км від території колишнього концентраційного табору).