Це число "Польщі" повністю присвячене двом семінаріям - в Орчард-Лейк, штат Мічиган, і в Ері, штат Пенсильванія. Згадується походження обох цих семінарій у Сполучених Штатах, подаються біографії найважливіших викладачів, а також представлено вплив цих семінарій на духовенство і мирян у США в контексті польської спільноти. Текст супроводжується ілюстраціями та фотографіями, зокрема меморіальної дошки на Орчард-Лейк, семінарської каплиці та бібліотеки (Джерело: "Polska", Варшава 1938, R: 4, № 4, далі: Ягеллонська цифрова бібліотека).

Осучаснене прочитання тексту

Два польські семінари в США.

"Привіт, колеги, привіт, випускники Польської семінарії!
Пишаймося тим, що ми належимо до Нашої Родини!
Допомагаймо Mater Alma до останнього подиху!
Нехай Дух отця Дабровського обіймає нас усіх.
Нехай ланцюг братерства міцно оберігає нас.
Для праці нашого Товариства дух подвоюється!
Нехай нас не ослаблюють, не напружують чужі сили!
Ми повинні зробити прорив і подолати труднощі!
Мусимо вибороти права і повагу чужинців:
Це для нас важливо і є умовою існування!
Тому ставаймо разом, щоб працювати для нашої Нації,
Як свідомі поляки з племені П'ястів!
І йти до своєї мети розважливо і наполегливо,
Аж доки не здобуду честі і слави для нашого імені.
Отже, колеги, випускники Польської Семінарії!
Завжди пишаймося тим, що належимо до Нашої Родини!".

Неподалік Детройта, в Орчард-Лейк, штат Мічиган, знаходиться відомий польський коледж. Він вже має за плечима серйозну сторінку історії. У 1935 році він відсвяткував своє 50-річчя. Він не тільки добре відомий серед польської громади Америки, але є її і нашою гордістю. Вона виросла з духовних потреб нашої еміграції. За 50 років свого існування вона виконала своє благородне завдання, забезпечивши польську інтелігенцію в Америці 12 000 учнями, підготовленими як до світських професій, так і до духовного стану.

Якою є генеза цього видатного польського університету? У другій половині ХІХ століття поляки почали масово прибувати до Сполучених Штатів, особливо з Сілезії та Кашубії. Спочатку вони оселилися в техаській пустелі. У 1866 році отець Адольф Бакановський заснував першу польську школу в штаті, в поселенні Панна Марія. Друга була заснована в Мілуокі, штат Вісконсин, у 1867 році, а третя незабаром з'явилася в Чикаго. До 1870 року поляки вже мали близько 30 парафіяльних шкіл.

Як нація, традиційно прив'язана до Церкви і релігії, наші емігранти від самого початку відчували брак польського священика, який був би їхнім порадником і провідником на чужині, підбадьорював їхній дух у їхніх першопрохідницьких зусиллях і допомагав виховувати дітей у дусі національних традицій і звичаїв. Близько 1870 року, коли вони все частіше опинялися на американській землі, вони почали писати листи самі і через американських єпископів до кардинала Ледоховського в Римі з проханням про польських священиків.

Тоді кардинал Ледоховський, не маючи змоги задовольнити ці прохання, висунув проект заснування польського університету в Америці, при якому можна було б заснувати власну польську семінарію. Цю ідею схвалив Папа Лев XIII.

Виконання цього завдання було доручено о. Моцигембі, який, однак, з огляду на свій похилий вік, передоручив його о. Юзефу Дабровському. Завдяки нечуваній щедрості наших співвітчизників, у 1885 році семінарія вже мала власний будинок. Спочатку вона розташовувалася в самому Детройті. Пізніше, коли кількість студентів збільшилася, семінарію перевели в пристосоване приміщення в сусідньому Орчард-Лейк.

Дуже показово, що клерикальна влада від самого початку забезпечила польський характер цього університету, викладачами і керівниками якого були і є лише поляки. Зокрема, тодішній єпископ Детройту писав у листі до о. Дабровського: "Беручи до уваги, що в Сполучених Штатах Америки є вже півмільйона польських католиків, і що приплив їх з кожним днем збільшується, що з цієї причини нам стає все важче забезпечувати польські парафії добрими і ревними душпастирями, які були б здатні надавати полякам духовну допомогу їхньою рідною мовою; Дотримуючись Вашої поради і користуючись Вашими щирими стараннями щодо створення польської семінарії в нашому місті Детройті, яку, без сумніву, радо вітатимуть усі любителі духовного добробуту польських католиків, ми уповноважуємо Вас здійснити цю важливу справу в нашій єпархії, а також просимо Вас подати її на розгляд єпископів інших єпархій, щоб вони з радістю подумали про відповідну частку в такому корисному для громадськості починанні.".

Розпочалася нелегка праця з утримання та розширення новозаснованого польського університету.

Водночас, щоб виправити брак польських шкіл в еміграції, а особливо брак вчителів, о. Ю. Домбровський у 1877 році привіз з Кракова Сестер Феліціанок - вчительок, які зробили цінний внесок у виховання молодого польського покоління на чужині.

Він довірив викладання в Семінарії професорам, яким довіряв, належним чином кваліфікованим, духовним і світським. Він особисто шукав їх, неодноразово подорожуючи з цією метою до Риму та Кракова.

Польська семінарія мала на меті забезпечити польських емігрантів не лише польськими священиками, але й іншими фахівцями, такими як лікарі, юристи, інженери, професори, бізнес-менеджери тощо. З цією метою навчання в семінарії також було відповідним чином зорієнтоване. А саме, Семінарія має два основні факультети: світський і духовний. Світський факультет - це гімназія та дворічний коледж. Духовний факультет включає в себе подальше навчання в коледжі та богословський курс.

Світський факультет Польської семінарії акредитований державним університетом та низкою інших університетів, що дозволяє не тільки легально видавати дипломи, але й відкриває широкі двері до всіх найкращих американських спеціальних шкіл. Дух польськості цей польський університет перейняв від свого засновника.
У працях, національних святкуваннях і патріотичних вчинках о. Дабровський не давав нікому себе випередити. У 1883 році виповнилося 200 років з дня перемоги Яна Собеського під Віднем. Цю річницю тут також урочисто відзначили. Місто Детройт публічно маніфестувало тріумф польської зброї над півмісяцем. Душею патріотичного святкування був не хто інший, як отець Дабровський. Він зворушив усю тогочасну польську громаду Детройта, викликав інтерес і патріотичний запал серед польських парафіяльних товариств. Успіх пам'ятного дня був повним.

Він залучив польську молодь до відзначення національних ювілеїв, кількість яких, хоч і повільно, але неухильно зростала з року в рік. Наприкінці першого десятиліття в стінах Польської семінарії на так званих гімназійному, філософському та богословському факультетах, тобто на трьох програмних факультетах, навчалося 123 студенти.

Від 1891 року Польська семінарія почала видавати ілюстрований тижневик "Niedziela". Це було перше періодичне видання такого роду для поляків у Мічигані, яке широко розповсюджувалося у всіх польських поселеннях Америки того часу. Видавцем була польська семінарія, а редакторами - професори, спочатку священики, а згодом миряни.

Заснування польського періодичного видання було важливим кроком о. Домбровського серед його побожних, плідних і щасливих починань. Адже таким чином було збудовано міст і зв'язок між академічною установою та тогочасною польською громадою. Наскільки важливим був цей фактор, найкраще свідчить зростаюче зацікавлення польської громади цією польською науковою установою.

За 50 років свого існування Польський коледж в Орчард-Лейк значно розширився. Зараз він має найновіші внутрішні приміщення, сучасні засоби навчання, величезну бібліотеку, добре підібраних і відмінних світських і духовних професорів, досвідчене керівництво - словом, все, щоб підтримувати науковий рівень закладу.

Окремо слід згадати той факт, що вже багато років поспіль при Польській семінарії проводяться літні курси для сестер-вчительок, які з користю працюють у польських парафіяльних школах в Америці. На ці літні курси приїжджає 70, 80, 100 і більше сестер-монахинь з різних згромаджень. Під час літніх курсів монахині поповнюють свої знання та здобувають необхідні ступені, передбачені шкільною програмою.

Лекції, бесіди та читання, які час від часу організовують у польських поселеннях окремі члени професорсько-викладацького складу Польської семінарії з нагоди національних свят чи з інших приводів, є ще одним творчим чинником, який пов'язує цей польський колегіум з нашими співвітчизниками.

Не зайвим буде звернути увагу на діяльність Польської семінарії для ветеранів Війська Польського в гуманітарній сфері. Цю допомогу - духовну і матеріальну - протягом кількох років надавали два видатні священики з польської семінарії.

Справжнім скарбом серед наших вигнанців є хороша польська книга. І в цьому відношенні книгарня популярних творів при Польській Семінарії постачає осередкам добрі книги за собівартістю, а іноді навіть нижче. Картини патріотичного змісту, привезені з Польщі, часто мандрують різними поселеннями та парафіяльними школами, щоб допомогти Сестрам-наставницям пропагувати національний дух та польську культуру. Цей багатий екранний матеріал також чудово слугує освітнім інструментом у польських школах, показуючи польській молоді, якою була і є їхня батьківщина, Польща.

Як видно з вищесказаного, польський заклад в Орчард-Лейк є єдиним польським університетом такого типу у всіх Сполучених Штатах. Він підготував сотні відважних священиків для польської еміграції, а також не менше сотень видатних лідерів польської американської громади. Випускники Інституту сьогодні займають посади лікарів, адвокатів, інженерів, техніків і т.д., а також, як правило, очолюють різні великі польські еміграційні команди.

Надзвичайно актуальною і виправданою серед керівництва Польської семінарії та багатьох освічених менеджерів організаційного життя польської громади є ідея перетворення цього університету на школу польської освіти в США. Школа в Орчард-Лейк має всі умови для того, щоб стати університетом. Навіть сьогодні існує велика потреба у польському коледжі в Америці. Якщо ще десяток років тому ідеалом польських батьків було відправити своїх дітей одразу після закінчення початкової школи на заводи заробляти на життя, то зараз ці уявлення докорінно змінилися на краще. Сьогодні польські батьки все більше починають розуміти, що найкраще майбутнє для їхніх дітей - це дати їм вищу освіту рідною польською мовою, адже тільки так молоде польське покоління зможе в майбутньому зайняти вищі і відповідальні посади в чотиримільйонній польській громаді в Америці.

Сьогодні ми вже маємо до 5 000 польських молодих людей по всій Америці, які навчаються в різних університетах та інших американських коледжах. І щонайменше чверть цих молодих людей могла б навчатися в польському університеті. Фактично, наша польська громада в Америці вже може дозволити собі утримувати власний університет. Потрібно популяризувати цю ідею, переконуючи, що це справа честі, національної гордості та польських амбіцій - розпочати цей доленосний проект.

Польська семінарія в Орчард-Лейк, виховавши дванадцять тисяч польських юнаків, народжених на американській землі, зробила величезну послугу польській еміграції. З цієї причини як польська громада за кордоном, так і польська Батьківщина зацікавлені в тому, щоб цей славний осередок польськості в Америці розвивався ще сильніше на славу польського духу та імені за кордоном.

В даний час посаду ректора займає преподобний д-р А. Сиський.

Серед небагатьох польських культурних інституцій на еміграції в Сполучених Штатах визначне місце займає Колегія св. Канте в Ері, штат Пенсильванія, заснована Згромадженням Отців Місіонерів з Кракова. Заснований у 1912 році, він відсвяткував своє 25-річчя у червні минулого року. Коледж був заснований у 1912 році і в червні минулого року відсвяткував своє 25-річчя.

Коледж розташований у передмісті Ері, за два кілометри на південь від міста Уеслівілль, штат Пенсильванія. Ініціатива заснування коледжу св. Івана Кантія належала покійному монсеньйору Анджею Ігнасяку, пароху найстарішої польської парафії св. Станіслава в Ері. Робота розпочалася в червні 1909 року із заснуванням корпорації Асоціації колегіуму святого Яна Канті.

Через два роки після заснування товариства, 30 травня 1911 року, відбулося посвячення наріжного каменю, а наступного року, у вересні 1912 року, двері монументальної споруди, збудованої польським будівничим Павлом Рисом, були відкриті для польської молоді.

З грудня 1937 року ректорство прийняв колишній настоятель базиліки св. Вінкентія а Пауло в Бидгощі, преподобний доктор Людвік Моска.

Коледж св. Івана Канте має офіційне визнання (Статут) від Шкільного департаменту штату Пенсильванія, а також від Асоціації коледжів і середніх шкіл східно-центральних штатів і штату Меріленд.

Він поділяється на два підрозділи: 4-річне відділення середньої школи та 2-річне відділення коледжів. Останній має два факультети: Гуманітарний та Домедичний.

Навчальна програма гімназії включає такі предмети: польська, англійська, французька, німецька, латинська мови, релігія, алгебра, геометрія, тригонометрія, фізика (лабораторна), природознавство, суспільствознавство, музика і співи.

На колегіумі викладаються польська, англійська, німецька, латинська, грецька мови, релігія, вища математика, фізика (лабораторна), хімія (лабораторна), біологія (лабораторна), економіка, психологія та філософія.

Викладацький склад включає дев'ять професорів-священиків і чотирьох професорів-мирян.

Колегія має п'ять бібліотек: головну, яка налічує 4200 томів; довідкову - 3300 томів; бібліотеку для священиків - 2200 томів; бібліотеку для середнього факультету - 950 томів. Можна з упевненістю сказати, що це одна з найбільших і найцінніших книгозбірень на еміграції. Вона була створена в основному на пожертви і укомплектована найновішими творами, як науковими, так і художніми.

Праця Отців Місіонерів над молоддю не обмежується лише тим, щоб дати їй світську, бездушну і безплідну освіту. Це було б марною тратою зусиль і суперечило б меті закладу.

У щоденнику, виданому цим колегіумом, читаємо, серед іншого, про це:

"Були випадки, коли студент, який приїжджав до Колегіуму, не міг (правильно) написати своє ім'я польською мовою, але виходив з однаковим знанням польської та англійської мов; він правильно говорив польською мовою, як на словах, так і на письмі. Сьогодні ми повинні задовольнятися тим, щоб ті учні, які приходять, не знаючи жодного слова польською мовою, навчилися читати і писати, а також якомога більше розмовляти; щоб ті, які приносять іноді високий рівень знань з предмета зі своїх парафіяльних шкіл, підтримували його - і щоб обидва ці учні розширювали свої знання про Польщу і поглиблювали свою рідну мову, що є найбільш важливим для майбутнього збереження цих хлопців для Польщі. Ми ніколи не чули про жодний випадок, щоб учень, вийшовши з нашої школи, піддався впливу місцевої культури, яка має стільки прекрасних, але водночас легких і привабливих сторінок для свідомості молоді, щоб він піддався їм до такої міри, що забув свою менш блискучу, але старішу і велику культуру, що перестав відчувати себе поляком. Навпаки, ми знаємо випадки, коли навіть з незначним знанням польської мови, не мало хто читав польські твори після закінчення школи, проявляючи все більше зацікавлення польськими справами на батьківщині або тут, на еміграції. Це завдання пробудження і піднесення польського духу може відбуватися і відбувається в нашій школі ширше і набагато вільніше, оскільки воно не обмежене офіційними програмами - в житті поза класом, шляхом створення відповідної атмосфери, а особливо шляхом використання всіх засобів, які для цього є в достатку, таких як читання, товариства, клуби, сцена і співи...".

Приклад двох польських вищих навчальних закладів у Сполучених Штатах показує, що наші школи в Америці нічим не поступаються американським - ні в плані викладачів, ні в плані технічного оснащення, ні в плані навчальних посібників.

Незважаючи на відмінні освітні досягнення Польщі за кордоном, ми повинні пам'ятати, що 100 000 польських дітей за кордоном ще не відвідують польську школу. Про це слід пам'ятати особливо зараз, коли в Америці проходить "Рік польської книги", а Товариство допомоги полякам Світового союзу поляків за кордоном організовує місячну збірку до Фонду польських шкіл за кордоном з 15 січня по 10 лютого.