Одне з найбільших інженерних досягнень Швейцарії 19 століття та одна з визначних пам'яток Фрайбурга. Віадук був спроектований інженером Леопольдом Станіславом Блотніцьким (1817-1879), постаттю все ще маловідомою, незважаючи на його блискучу кар'єру. Він здобув освіту в галузі цивільної та військової інженерії, а також архітектури в Берліні, Відні, Мюнхені, Лондоні та Парижі. Його перебування у Швейцарії датується 1853 роком, коли він став кантональним архітектором Женеви (один з двох поляків, які обіймали цю посаду у Швейцарії, разом з Францішеком Стемпковським у Берні) і брав участь, серед іншого, у розробці проекту кільцевої дороги міста. Близько 1858 року за його проектом там були прорізані вулиці, а також побудований міст Монблан. Незважаючи на пізніші трансформації, сучасна транспортна мережа Женеви значною мірою є результатом містобудівної діяльності Блотніцького. Він також розробив проекти залізничного вокзалу в Люцерні та Вінтертурі (1874), а також проект залізничного тунелю під Мейрінґеном у Бернських Альпах. Блискучу кар'єру головного інженера швейцарських залізниць, здається, перервала його раптова смерть, після якої він швидко пішов у небуття. Фрайбурзький віадук залишається єдиною його роботою, про яку пам'ятають сьогодні. У 1856 році Блотніцький обійняв посаду кантонального архітектора Фрайбурга, але вже у 1859 році з незрозумілих причин залишив її. Потім він переїхав до кантону Берн у зв'язку з будівництвом великого казарменого комплексу в Туні.

У 19 столітті конструкцією віадука захоплювалися і за межами Швейцарії, як з технічних, так і з естетичних причин. У зв'язку з будівництвом залізничної лінії Лозанна-Берн у 1853 році (на основі попереднього звіту інженера Олександра Стриєнського, який оселився в Женеві) було вирішено перекинути колії високо над гірською річкою Саріна (Саане). Незважаючи на негативний висновок британських інженерів, які вважали проект занадто ризикованим, після того, як міжнародна комісія схвалила проект Блотніцького, будівництво очолила французька компанія Schneider &Co з Ле-Крезо в Бургундії. Реалізацією проекту займався інженер Матьє. Поруч із залізницею був облаштований пішохідний міст. У 1925-1927 роках міст був замінений на бетонний за участю видатного швейцарського дизайнера Роберта Майяра (зі збереженням конструкції Блотницького в якості скелету). Первісна конструкція являла собою залізну ферму, підвішену на висоті 76 м над рівнем води, яка спиралася на шість ажурних колон, кожна з яких мала мурований цоколь. Отець Йозеф Марія Боченський, який читає лекції у Фрайбурзі, назвав віадук "випадковим шедевром мистецтва", який "був створений шляхом бетонування металевих конструкцій залізничного мосту і ніхто не думав про естетичний ефект, але був створений своєрідний прекрасний монастир" ("Спогади", 1994). У 1987 році біля входу на віадук встановили сталеву скульптуру відомого американського художника Річарда Серра, яка стала туристичною атракцією.