Владислав Томаш Казимир Олещинський (1807–1866) – польський скульптор, медальєр і гравер. У 1824 році розпочав навчання на факультеті образотворчих мистецтв Варшавського королівського університету. Через рік отримав державну стипендію, яка дозволила йому разом з братом Антонієм здобувати художню освіту у Франції. Серед його вчителів були Франсуа Жозеф Гейм (малюнок) та Антуан Лоран Дантан (скульптура), а в 1826–1829 роках, коли навчався у Національній вищій школі витончених мистецтв у Парижі, П’єр Жан Давид д’Анже (скульптура) та Ніколя-П’єр Тьольє (медальєрство). Під час навчання створив, зокрема, статую імператора Олександра I та медаль Коперника з нагоди відкриття пам’ятника астроному у Варшаві. Після повернення до Варшави в травні 1830 року працював у монетному дворі, а згодом взяв участь у Листопадовому повстанні. Після його поразки емігрував і протягом наступних 25 років жив у Парижі, де став провідним скульптором Великої еміграції. Він створив багато пам’ятників і надгробків представників польської еміграційної, наприклад, Людвіка Міхала Паца в Смірні, Юліана Урсина Нємцевича та Кароля Князевича в Монморансі, а також Юліуша Словацького на паризькому Монмартрі. Він також створив портретні статуетки (Нємцевича та Міцкевича), бронзові портретні медальйони (отця Антонія, Словацького, Міцкевича), а також медалі (Луї Філіппа I). Він також займався літографією і гравюрою на міді, ілюструючи польські еміграційні видання в Парижі. Олещинський творив декоративні роботи, зокрема скульптурну групу з покровителькою парафії для костелу Святої Марії Магдалини в Парижі, а також алегоричні статуї для мавзолею Наполеона. У 1856 році він створив пам’ятник Адаму Міцкевичу в Познані. Через деякий час повернувся до Польщі і оселився у Варшаві, де продовжив займатися скульптурою. Створив чимало епітафій та пам'ятників, у тому числі Яну Павлу Вороничу та Копернику у с. Венець. У 1857 році він переїхав і працював у Польщі. Олещинський також був одним із членів-засновників Товариства заохочення красних мистецтв. Помер у Римі в 1865 році, працюючи над пам'ятником Яну Кохановському. У своїх роботах він використовував різні матеріали, зокрема мармур, глину, гіпс і бронзу, а також різноманітні графічні техніки, такі як літографія і мідьорит. Його скульптурна творчість займає центральне місце в польському романтизмі.