Колишня цвинтарна каплиця 16 століття (присвячена Чотирнадцяти Помічникам) втратила свою первісну функцію, коли церковний цвинтар був закритий у 19 столітті. Через існування двох польських пам'ятників на цьому цвинтарі: Тадеуша Костюшка і Тадеуша Рейтана, а також створення тут своєрідного місця національного поклоніння, відомого в народі під назвою "Поленанлаґ", було вирішено доручити його реконструкцію і пристосування для нових цілей польським солдатам з Другої дивізії стрілецької армії, інтернованим у Швейцарії в 1940 році.

Положення про конкурс на проект реконструкції та внутрішнього оздоблення "Меморіальної каплиці DSP в Солурі" було видано в таборі для інтернованих в Ельґґу біля Вінтертура 24 жовтня 1941 року (з кінцевим терміном подачі заявок до 1 грудня). Конкурс був "відкритий для всіх польських солдатів, інтернованих у Швейцарії" і також передбачав необхідність вирішити питання внутрішнього освітлення, проектування нового входу та благоустрою території навколо будівлі. Реконструкція відбулася в 1942 році з ініціативи та на кошти, зібрані Комітетом "Про Полонія", силами польських солдатів (будівельні роботи на даху виконала фірма "Конті" з Солури). Загальний проект варшавського архітектора Яна Левинського, здається, не стосувався деталей оздоблення, які виконали митці з числа інтернованих членів Дивізії: маляр Тадеуш Фусс-Каден (пуантилістичний розпис на різдвяну тематику на підвісній дерев'яній стелі, 410 х 360 см; вітражі, а також оформлення залізних решіток і декоративної ручки з мотивом русалки), Ян Збіґнєв Бем (посріблена металева дошка-гравюра з зображенням Матері Божої з Остра-Брами, 52 х 42 см; корона з орлами над вівтарем, підлога з мармурових плит з гербами польських міст, ), Павло Поляховський (різьблена велика дубова пристінна лавка, алюзія на стиль довоєнного польського арт-деко, довж. 400 см), Зиґмунт Станкевич (дерев'яний рельєф на вхідних дверях 107 х 60 см; робота над вівтарем mensa: три рельєфні мармурові фігури євангелістів, висота 56,5 см), Тадеуш Томашевський (бронзова рейтанська дошка на зовнішній стіні каплиці, встановлена до реставраційних робіт, розміри 93 х 74 см).

Оздоблення, хоч і неоднорідне, що є результатом імпровізаційної роботи різних художників, є дуже продуманим у кожній деталі. До його складу також входять (невизначеного авторства) орнаментальний підсвічник, таблички з написами. Іконографічні мотиви з легко ідентифікованими асоціаціями для польських солдатів з'являються в усьому декорі (наприклад, вищезгадані герби, викарбувані на кам'яній підлозі, національні та релігійні символи). Навіть великий металевий ключ від вхідних дверей (зберігся) був перероблений на мотив польського орла. Під час церемонії посвячення каплиці в День всіх святих 1 листопада 1942 року командир дивізії генерал Броніслав Пругар-Кетлінг підкреслив, що при всій своїй скромності "вона символізує чесноти і духовні цінності, найвищі...". У мистецькому плані роботи Станкевича, безперечно, найцікавіші: мармурові рельєфи вівтаря (євангелісти св. Марко, св. Лука та св. Іван) демонструють чудове володіння технікою та чітко окреслену стилістику, відсилаючи до довоєнної класицистичної скульптури (наприклад, Едварда Віттіґа). Дерев'яний рельєф "Битва на французько-швейцарському кордоні" на дверях каплиці представляє іншу традицію, більш примітивну. Поруч з каплицею і пам'ятником Тадеушу Костюшку знаходиться кам'яна лавка, вирізьблена в 1941 році солдатом Адольфом Пакулою за малюнком Томашевського, з написом, що нагадує про день інтернування вояків Дивізії у Швейцарії: "18.VI.1940".