Кшеменець зазвичай асоціюється з королевою Боною Сфорца та поетом Юліушем Словацьким. Обидві постаті були важливими як для самого міста, так і для замку, сприяючи його розширенню або увічнюючи образ фортеці в літературі. Центр міста виник дуже рано: існують повідомлення з другої половини 11 століття, які підтверджують існування оборонного замку. Майже через півтора століття тут вже діяв дерев'яний замок руських князів, який дозволив ефективно оборонятися від монгольської навали 1240 року. Військове значення скромної фортеці визначалося її розташуванням (на пагорбі, що належить до хребта Кшеменецьких гір), незмінним надбанням резиденції, яка піддавалася численним модифікаціям. Початок будівництва мурованого замку датується другою половиною 14 століття, коли маєтком керував князь Любарт.


Під владою королів і великих князів . Розвиток Кшеменець і можливості розширення фортеці були зумовлені майновим становищем маєтку. У 1366 році центр був приєднаний до Корони завдяки Казимиру Великому, який одночасно дбав про безпеку і безперебійне функціонування міста, забезпечуючи замок командою і привозячи польських чиновників. Безпосереднім господарем маєтку, який став вотчиною, король зробив литовського князя Юрія Наримутовича, представника династії Гедиміна. Пізніше Кшеменцем володіли, зокрема, король Людовик I Великий (Людовик Угорський), князь Любарт Гедимінович (вищезгаданий ініціатор реконструкції замку), а також брати польського короля Владислава II Ягайла: Скіргелло, Вітольд Кейстутович (брат дядька) та Свидриґілій. Саме останньому з цих князів центр завдячує своїми міськими правами. Новий етап в історії кшеменецького замку розпочався за часів правління Сигізмунда І Старого, який правив країною у 1507-1548 роках - староство тоді належало королеві Боні Сфорца. Дружина монарха вирішила модернізувати оборонну систему і перебудувати фортецю, яка набула сучасного вигляду.


Архітектура та значення замку Бони . Пагорб, на якому був побудований комплекс, був названий пагорбом Бони на честь королеви. Топографічні умови зумовили нерегулярний план, що максимально використовував наявний рельєф місцевості, з входом з південного сходу. Стіни по периметру сягали до 10 м заввишки і 3 м завтовшки. Модернізація в першій половині 16 століття включала пристосування укріплень до потреб артилерії та будівництво цистерни для утримання дощової води. Оборону замку підтримували три вежі - дві зі східного боку і одна в кінці західного краю стін. Згідно з інформацією про функціонування замку в 16 столітті, запас вогнепальної зброї в замку був вражаючим (29 гармат, 10 гаківниць, 23 пістолети, запаси куль і пороху). Замок втратив своє значення в середині 17 століття, під час повстання Хмельницького - комплекс був пограбований і зруйнований козацькими військами, але присутність колишньої фортеці постійно формувала ідентичність місцевого населення. У Кшеменеці народився Юліуш Словацький, батько якого працював учителем у місцевій гімназії. Вигляд міста і замку назавжди залишився в пам'яті барда, який в одному зі своїх віршів так згадував про фортецю в рідному місті: "Стоїть гора, охрещена ім'ям Бони, Більша від інших - панує над містом своєю тінню; Старий - похмурий замок, що тримає чоло, Приймає різні форми - хмари, розбиті вихором; І вдень дивиться синіми стріляючими очима, А вночі, як корона, покрита циремою скорботи, Часто ворушить віковічними щілинами повільно, На сріблястий місяць, що сходить на її обличчі" (J. Словацький, "Година роздумів"). Хоча до наших днів збереглися лише реліквії, замок виділяється в ландшафті, підносячись над містом. Найбільш розбірливими фрагментами споруд є периметральна стіна та в'їзна вежа з гострокутною аркою.