Вітражі Станіслава Якубчика

Вони є матеріальним свідченням маловідомих, але ключових для функціонування цистерціанців у Європі ХХ століття зв’язків між ченцями зі Стічної та підкраківської Могили, а також одним із рідкісних свідчень присутності поляків у Словенії.

Цистерціанський монастир у Стічні — це найстаріший монастир взагалі та єдиний цистерціанський монастир, що функціонує донині на словенських землях. Засновницькі документи монастиря були затверджені у 1136 році Патріархом Аквілеї — Пелегріном I. Багатство земель, подарованих тоді цистерціанцям, зумовило те, що протягом довгих століть це був найбільший монастир на території Країни, який становив центр релігійного, економічного та культурного життя регіону.

У 1784 році в рамках так званих «йозефінських реформ», ініційованих імператором Йозефом II (1741–1790) і спрямованих на секуляризацію держави Габсбургів, монастир було ліквідовано. Через понад 100 років, у 1898 році, цистерці повернулися до Стічної й діють там донині.

У 1925–1939 роках ченці зі Стічної брали участь у порятунку цистерціанського монастиря в Могілі. Долю монастиря під Краковом сильно похитнула Перша світова війна. Коли війна закінчилася, брати-цистерці зі Стічної протягом кількох років допомагали відбудовувати та відроджувати чернечу спільноту під Краковом.

Серед кількох десятків ченців зі Стічної, які допомагали у відродженні Могили, був Габріель Хумек (1907–1993). Він прибув до Польщі у 1936 році, а в 1937 році, вже як чернець, що знав основи польської мови, розпочав навчання на факультеті живопису у Краківській Академії образотворчих мистецтв. Саме в той самий час навчання розпочав Станіслав Якубчик (1916–2018).

Найімовірніше, саме ця збіжність доль Хумека та Якубчика стала основою для контактів польського художника з цистерціанцями зі Стічної. Доказів щодо підтримання контактів між художниками — польським та словенським — у повоєнний період немає. Оскільки у 1991 році, коли Станіслав Якубчик реалізовував проект вітражів для монастиря у Стічні, отець Габріель Хумек ще був живий і брав активну участь у монастирському житті, навряд чи можливо, щоб обидва художники не мали між собою контактів.

Станіслав Якубчик — художник-універсал

Художник народився 18 травня 1916 року в Любатовій поблизу Івоніча-Здроя, у Галичині, тодішній провінції Австро-Угорщини. Оскільки з найменших років він виявляв художні здібності, а матеріальне становище родини було скрутним, ще в підлітковому віці він став помічником у майстерні Владислава Лісовського (1884–1970) — художника та позолотника з Санок, відомого творця та реставратора настінних розписів у навколишніх костелах.

У майстерні Лісовського Станіслав Якубчик здобув звання підмайстра, навчився основам створення фресок та позолочення картин. Набутий досвід дозволив йому у 1937 р. розпочати навчання у Краківській Академії образотворчих мистецтв, яке у 1939 р. перервала Друга світова війна. Диплом він остаточно отримав у 1947 році. У 1946 році закінчив Кіностудію в Лодзі.

Він був багатогранним митцем: живописцем, скульптором, кінорежисером, поетом, дизайнером мозаїк та вітражів, виконавцем сакральних інтер’єрів, зокрема великоформатних поліхромій. Однією з його найвідоміших картин є беатифікаційний портрет Кароліни Козковни (1898–1914).

З творчістю Станіслава Якубчика можна ознайомитися насамперед на території колишньої Галичини: у Малопольщі та Підкарпатті, особливо в сакральних спорудах. Для костелів у Кракові, Тарнові, в околицях Кросна, Санока та Перемишля художник виконав незліченну кількість картин, вітражів, мозаїк, сграфіт та поліхромних розписів. Проекти кольорових вітражів та настінних розписів авторства Якубчика також знаходяться на території Великої Британії, Швеції та Словенії.

У 2010 році він отримав звання Почесного громадянина міста Івоніч-Здруй.

Проживши понад 102 роки, він помер 23 листопада 2018 року. Похований на краківському Подгурському кладовищі (квотера XIX-2-18).

Вітражі Станіслава Якубчика в цистерціанському монастирі у Стічні

У капітулярній залі, місці зібрань ченців, розташований триптих вітражів, виконаний у 1991 році за проектом Станіслава Якубчика, що зображує три ключові для християнства події: Благовіщення Пресвятої Діви Марії, Розп’яття, Зіслання Святого Духа. Великі, близько 2,5 метра заввишки та 1 метр завширшки, різнокольорові вікна створюють затишну та споглядальну атмосферу всього приміщення.

Як підбір сцен із Нового Завіту, їх хронологічне розташування, так і засоби художнього вираження — колірна узгодженість усіх вітражів, повторюваність зовнішнього вигляду окремих персонажів — свідчать про продуману концепцію вітражного триптиху.

Вітраж ліворуч від капітулярної лави, що зображує Благовіщення Пресвятої Діви Марії, виконаний у холодній кольоровій гамі, яка нагадує ранню весну, тобто саме ту пору року, коли відбулося Благовіщення (у католицькій церкві відзначається 25 березня) — пастельні блакитні та зелені відтінки переплітаються тут із холодними жовтими.

Марія стоїть на колінах перед Архангелом Гавриїлом і, розкинувши долоні, приймає звістку. Лише крила Архангела виділені теплим, яскраво-червоним кольором, а простір між Гавриїлом і Марією забарвлюється в рожевий колір, ніби те, що найближче до Бога — Його послання — має зачарувати світ.

Центральний вітраж зображує сцену розп’яття Христа. Символи мучеництва Христа — терновий вінок і цвяхи, що стирчать із Його ніг, — мають криваво-червоний колір. Розп’яте тіло Сина Божого художник виділив синьо-фіолетовим кольором скла. Христу супроводжують Марія та Іван Євангеліст — обоє застигли у стражданні, підкресленому в їхніх постатях за допомогою холодного кольору.

Над головою Ісуса Якубчик зобразив червоне від гніву небо, а в його центрі — затемнення: Сонця, про яке писали два євангелісти — Лука та Марк, або Місяця, про яке згадують сучасні астрономи.

Третій вітраж зображує сцену зішестя Святого Духа. Марії, розміщеній у центральній частині вікна, супроводжують апостоли та дві жінки. Над головами присутніх ширяє голубка. І знову те, що походить від Бога — язики вогню, що символізують Святого Духа, набувають кольору гарячого помаранчевого, контрастуючи з холодними пастельними тонами, за допомогою яких художник позначив те, що є людським і смертним. У лівому нижньому куті вітража розміщено напис: «Проект С. Якубчик, 1991».

Окрім вітражів, описаних вище, на території ризниці знаходяться ще три. Однак вони недоступні ані під час екскурсії монастирем, ані під час відвідування Музею християнства у Стічні. Обидва приміщення використовуються ченцями для потреб монастирського життя. Проте під час прогулянки монастирськими будівлями можна запитати співробітника музею про можливість відкриття приміщення капітули.