Народився у 1750 р. на території Польщі (точне місце народження невідоме), з’явився в Любляні в 1772 році, і ця дата, можливо, не була випадковою, а пояснювалася тим, що молодий ремісник/художник шукав кращих умов життя, ніж ті, що пропонувала неспокійна ситуація в Польщі часів першого поділу.

Люблянська гільдія скульпторів та різьбярів, побоюючись конкуренції з боку польського митця, виключила Живобського зі своїх лав вже через два місяці. У результаті поляк спочатку потрапив до знаменитої майстерні Валентина Врбника (1714–1799) у Кранью, а потім у селищі Подбрезьє заснував власну, в рамках якої виконав велике приватне замовлення на виготовлення вівтарів у місцевій парафіяльній церкві.

До 1786 року він виконав у регіоні Горенська численні вівтарі. З парафіяльних книг церкви в Подбрез’ях відомо, що в 1782 році Живовський одружився з Францишкою Запарін, а в наступні роки у подружжя народилося троє дітей.

Після 1786 року сліди Живобського губляться. Не виключено, що митець покинув не лише регіон, а й узагалі територію Країни, тому тут неможливо знайти відомостей про його смерть. Твори Живобського, датовані 90-ми роками XVIII століття, зустрічаються в окремих населених пунктах східної частини Горенської на кордоні зі словенською Штирією.

Подальша доля, дата смерті та місце поховання Петра Живобського залишаються невідомими.

Барокові вівтарі в церкві святого Якова в Подбрез’ях

У костелі на честь святого Якова в Подбрезях знаходяться три вівтарі авторства Петра Живовського — головний вівтар та два бічні — південний і північний.

У центрі головного вівтаря розміщено скульптуру святого Якова Старшого, мученика й апостола, а також покровителя храму. Фігуру святого, що стоїть на хмарі, оточує група з чотирьох крилатих ангелів з дитячими рисами обличчя, кожен з яких тримає один із атрибутів апостола Якова: палицю, сумку паломника, капелюх та книгу. Святий одягнений у пишно підібрану до тіла, повністю позолочену, частково прикрашену візерунком з мушель святого Якова, мантію.

Якова Старшого супроводжують святий Себастіан зліва та святий Рох праворуч від вівтаря. Святий Себастьян, прибитий до стовбура дерева, ледь прикритий клаптиком позолоченої тканини, пронизаний стрілами, від яких, згідно з традицією, він мав загинути мученицькою смертю. Святий Рох тримає в руках палицю та сумку паломника. У динамічному жесті він піднімає поли золотого плаща, щоб показати «димову пляму» — сліди від чуми. З-за голови у нього стирчить чорний капелюх, а біля ніг вірно служить собака, що дивиться на святого, тримаючи в пащі скибочку хліба.

Трьом святим супроводжують ангели в різноманітних позах, зображені художником ніби в русі; деякі з них піднімають драперії з позолочених тканин. Над усією декоративною композицією вівтаря (ретабулум) височіє позолочене Око Провидіння.

Південний бічний вівтар церкви присвячений святому Яну Непомуцькому, якому супроводжують святий Павло та святий Іван, а в північному бічному вівтарі, присвяченому Непорочній Марії, їй супроводжують свята Анна та святий Йоаким.

Усі три вівтарі вирізняються схожою кольоровою гамою, манерою зображення постатей — у театральних, динамічних позах, схожим способом «закріплення» висічених шат та інтенсивним їхнім позолоченням. Усі вони свідчать про досконале знання анатомії та фізіономії людського тіла. Безсумнівно, всі три вийшли з-під долота одного й того самого митця. Завдяки багаторічним дослідженням словенського історика мистецтва та знавця бароко Блажа Ресмана (нар. 1953) сьогодні ми знаємо, що цим митцем був Пьотр Живовський.

Барокові вівтарі Живовського в регіоні Горенська

Вівтарі з парафіяльного костелу в Подбрез'ях — не єдині, що збереглися в регіоні Гореньської до сьогоднішнього дня і авторство яких приписують поляку. Перелік церков, у яких було ідентифіковано вівтарі (головні та/або бічні) роботи Петра Живобського:

• Церква св. Івана Хрестителя в Коворі;
• Церква св. Ленарда в Кропі;
• Парафіяльна церква у Згорній Бесніці;
• Церква Успіння Пресвятої Діви Марії в Церкліях у Горенському регіоні;
• Церква на честь святої Маргарити в Радомлях.

Три святі з ордену кларисок — скульптури Петра Живобського в Музеї християнства в Словенії

Цікавим місцем експозиції скульптур авторства Петра Живобського є одна із зал Музею християнства у Словенії (Іванчна-Гориця, цистерціанський монастир у Стічні), куди з костелу колишнього монастиря уршуланок у Шкоф’ї-Лоці було перенесено чотири скульптури святих, що є покровителями цього ордену.

Цікаво, що скульптури спочатку були створені для ордену кларисок, який існував до монастиря урсулинок. Фігури чотирьох святих були перейменовані наступницями ордену та розміщені в головному вівтарі церкви, а в 90-х роках XX століття передані до Музею християнства, де їх можна оглянути в залі, присвяченому урсуланкам.

Увічнення пам’яті про польського митця — бюст Петра Живовського в Подбрез’ях

Хоча дата та місце поховання Петра Живовського залишаються невідомими, завдяки зусиллям Культурного товариства «Табор» з Подбрежжя у присутності посла Республіки Польща в Словенії Кшиштофа Олендзького (нар. 1963 р.), у 2020 році було відкрито бюст на честь польського митця. Скульптуру виконав Денис Вучек. Вона стоїть посеред ряду колон із бюстами видатних діячів громади Накло біля входу до церкви св. Якова в Подбрежах.

Окрім скульптури та дати народження художника, на колоні розміщено гасло, яким Пьотр Живобський прикрашав деякі вівтарі: «Moje delo v božjo slavo» (Моє творіння на славу Божу).