Станіслав Ястшембець Бобровський (1896-1990); польський військовий генерал. Призваний до австрійської армії, після вишколу кадета-єфрейтора прийняв командування взводом на італійському фронті в Тіролі. Під час боїв у Карстових горах потрапив у полон. Там він добровільно приєднався до новоствореної Польської армії і був призначений до Servicio di Avvicinamento, або розвідувальної служби. Потім він вступив до армії Галлера у Франції. З нею він повернувся до Польщі у квітні 1919 року і був негайно відправлений на Східний фронт. Брав участь у наступі на Київ. Там за хоробрість був нагороджений орденом Virtuti Militari. У 1923 році вступив до Другого відділення Генерального штабу. Після навчання став начальником розвідки на заході, потім заступником начальника контррозвідки всієї армії, а під час травневого перевороту був підвищений до керівника "двійки". Під час вересневої кампанії у складі 27-ї дивізії брав участь у битві за Бзуру. Коли потрапив у німецький полон в офлаг, організував таємні лекції у Вищому військовому училищі для офіцерів. Після звільнення почав служити офіцером зв'язку 9-ї армії США. Після закінчення війни вирішив емігрувати до Канади. Він оселився в Торонто, де заробляв на життя власним бюро з написання заяв та бджільництвом. Однак він все ще залишався політично активним. Він листувався з прем'єр-міністром Канади та кількома президентами США. Був почесним адміралом американського флоту та Мальтійським кавалером. Він брав активну участь у польсько-канадських організаціях, а його будинок приймав, серед інших, генерала Владислава Андерса.