Лісовий табір (німецька назва Вальдлагер) був одним із шести підтаборів у комплексі таборів № 270 Боровичі, створених НКВС у 1941 р. Він мав номер 16. Слугував так званим ОК, або оздоровчим загоном, для людей похилого віку третьої категорії здоров'я, виснажених роботою на вугільних шахтах. Більшість в'язнів були німецькими військовополоненими. У 1945 році, починаючи з ранньої весни, близько 500 поляків кількома групами були переведені до лісового табору з таборів у Йоґлі та Шиботові, а також частина непрацездатних з табору в Усті та міського табору в Боровичах. Тут поляки працювали на лісозаготівлях і сплавленні лісу, а також, у найчисленніших групах, на польових роботах у колгоспах. У грудні 1945 року була проведена селекція військовополонених - їх розділили на дві категорії: тих, хто повертався на батьківщину, і тих, хто все ще перебував у таборах.
На цвинтарі цього підтабору поховано 25 поляків, які загинули у Вальдлагері. Цвинтар розташований у північно-східній частині села, на правому березі річки Мсти. У вересні 1994 року в рамках церемонії в Боровичах місце поховання поляків було позначене дерев'яним хрестом. Навколо хреста було викладено плити, а на сусідньому дереві прибито табличку з написом російською мовою: "ТУТ ПОКОЯТЬСЯ ПОЛЬСЬКІ СОЛДАТИ ЖЕРТВИ ГІТЛЕРИЗМУ ПОМЕРЛІ В ПОЛОНІ У НАС ОДНА ЗЕМЛЯ СХИЛІТЬ ГОЛОВИ ПЕРЕД МОГИЛОЮ ПРОСТИХ СМЕРТНИХ". У перекладі польською мовою напис звучить так: "Тут спочивають польські солдати, жертви Гітлера, які померли в полоні. У нас одна земля. Схиліть голови перед могилою простих смертних".

Упорядник Т. Захара / MKiDN, VIII 2025