Едмунд Малахович (1925-2015) - польський архітектор і консерватор, лауреат Почесної нагороди SARP у 2001 році. Після закінчення гімназії ім. Адама Міцкевича у Вільнюсі його навчання було перервано початком війни у 1939 році. Він брав участь у бойових діях проти німців у складі Армії Крайової у Вільнюсі. Після окупації міста радянською армією був ув'язнений у радянському таборі в Мєдніках Крулевських. Потім його примусово перевезли до Калуги, де він працював на лісозаготівлях як солдат радянського військово-трудового полку. У 1946 році повернувся до Польщі, оселившись у Ключборку, а згодом у Вроцлаві. У Вроцлаві з 1947 р. відвідував технічну будівельну школу і склав іспит на атестат зрілості в 1948 р. Розпочав архітектурне навчання у Вроцлавській політехніці, яку закінчив з дипломом інженера в 1951 р. На жаль, з політичних причин не зміг продовжити навчання на магістратурі, тому був змушений завершити його заочно в тому ж університеті в 1958 р. Едмунд Малахович був професором і президентом Вроцлавського відділення Польської академії наук. Як фахівець з середньовічної польської архітектури, він проводив реконструкційні роботи і зробив багато теоретичних реконструкцій пам'яток. Написав кілька книг про пам'ятки Вроцлава та Вільнюса, займався теорією збереження пам'яток. У 1965-1972 роках був муніципальним консерватором пам'яток у Вроцлаві. Був членом організаційного комітету мистецького симпозіуму "Вроцлав'70", товаришував з Мар'яном Позняком, художником, з яким разом повернувся з Сибіру.