Під час польсько-української війни 1918-1919 рр. та польсько-більшовицької війни 1919-1920 рр. місто кілька разів переходило з рук в руки.

Остаточно поляки зайняли Тернопіль 19.09.1920 року. На цвинтарі збереглася велика кількість солдатських могил періоду цих боїв. Загиблих ховали в окремих секціях відповідно до віросповідання та національності. Документи 1918-1919 років свідчать про поховання, серед інших, полковника полковника NN, сержанта NN, 4 рядових NN, командира жандармерії Яна Жака, сержанта Францішека Мендруня, взводного сержанта Еміля Подгурка, рядового Станіслава Маруди, рядового Едварда Ґренди, рядового Анджея Мазура.

16.05.1929 р. на цвинтар були ексгумовані тіла вояків, які загинули в боях з українцями і були поховані в інших місцях. Серед них були сержант Юзеф Бохневич і капітан Пьотр Мурашко, командир 12-ї саперної роти.

Могили Бохневича і Мурашка збереглися до наших днів.

На могилі Мурашка викарбувано напис: "Тут спочиває тіло / студента Львівської політехніки / 4-го семестру / кавалера ордену Virtuti Militari / капітана / Петра / Мурашка / командира 12-го походу прикордонних саперів / який загинув геройською смертю при взятті Бара / 27 квітня 1920 р. / В ім'я Вітчизни віддаємо шану тобі, колего / Офіцери і солдати 12-го саперного батальйону / Цей пам'ятник встановить / командир саперного батальйону / кап. Вітковський".

Напис на могилі Бохневича частково стертий, і тепер можна прочитати наступне: "Покійний / Юзеф / Бохневич / Сержант 3-го баону [...] / [...] / в Р. 1920 / прожив 25 років / Шана його пам'яті / Синові - Мати".