Художнє оформлення картини Яна Генріка Розена

Ця сцена, що виросла з сентиментально-персоналістичних течій у теології, зображена в ієрархічній манері – тут, на осі композиції, Марія сидить на невидимому престолі, розкинувши руки в жесті оранти, а на колінах у неї лежить Немовля. З обох боків її оточують пари ангелів, по боках – пастухи, серед яких праворуч – святий Йосип. Контраст між Марією, зображеною як середньовічна Маеста, та постатями пастухів, показаних у русі з різних ракурсів, вражає несумісністю двох світів. Межу між ними позначає також килим під ногами Богоматері, розстелений на лузі, де зображені пастухи. Два ордени об'єднує лише антинатуралістичне темно-бордове тло.

Яскраві кольори та вишукане вбрання Марії, різнобарвний килим, білосніжні ангели, що відокремлюють центральну групу від пастухів, одягнених в овечі шкури та прості туніки, чітко розмежовують дві зони – сакральну в центрі та світську по боках, що також красномовно підкреслюють німби над центральною групою. Ієратична композиція та абстрактні кольори роблять це зображення ірреальним, але якщо ми придивимося до фігур, то побачимо їхні реалістичні риси, не лише у постатях пастухів, але й у Марії – молодої, вродливої дівчини – і навіть у Немовляті, яке лежить на її колінах.

Отже, як і більшість містичних видінь, ця сцена є сумішшю фантазії та реальності, показуючи Бога в образі людини, торкаючись глибин таємниці преображення, або Різдва Христового. Цю Таємницю, зображену в сакральній зоні, вшановують пастухи, але лише двоє з них заходять до святого місця, причому на колінах, інші лише наближаються до нього. У цій процесії бере участь і художник, який зобразив себе пастухом зі свічкою, а в обличчі батька святого сімейства сховав портрет свого батька, художника Яна Розена. Таким чином художник зобразив свою особисту інтерпретацію Різдва, яке, будучи вічною реальністю, зустрічається