Живописний твір Яна Генрика Розена

Ця сцена, яка постала з сентиментально-персоналістичних течій у богослов’ї, зображена ієрархічно – на осі композиції зображено Марію, яка сидить на невидимому престолі, з піднятими руками в жесті Оранти, а на колінах у неї Немовля. З обох боків її оточують пари ангелів в оточенні пастухів, серед яких праворуч святий Йосип. Зображення Марії в образі статичної середньовічної Маести сильно контрастує з фігурами в русі та різних ракурсах пастухів, ніби з двох різних світів. Межею між ними стає килим під ногами Богоматері, розстелений на галявині біля пастухів. Ці дві групи об'єднує неприродній бордовий фон.

Яскраві кольори та вишукане вбрання Марії, барвистий килим, білосніжні ангели, що відокремлюють центральну групу від пастухів, одягнених в овечі шкіри та прості туніки, чітко розмежовують дві зони – sacrum в центрі, з німбами над фігурами та profanum обабіч. Ієратична композиція та абстрактні кольори надають зображенню ірреальності, але якщо придивитись до фігур, то можна побачити їхні реалістичні риси, не лише у постатях пастухів, але й у Марії – молодої, вродливої дівчини, і навіть у Святій Дитині, яка лежить у неї на колінах.

Тому ця сцена, як і більшість містичних видінь, є сумішшю фантазії та реальності, зображаючи Бога в образі людини та торкаючись глибин таємниці преображення та Різдва Христового. Центральну сакральну Тайну вшановують пастухи, але лише двоє з них зайшли до святого місця, на колінах, а решта лише прямують до нього. У цій процесії присутній і художник, який зобразив себе пастухом з лампадкою, а в обличчі Св. Йосипа втілив портрет свого батька – живописця Яна Розена. Художник зобразив свою особисту інтерпретацію Різдва, яке межує з вічністю та водночас реальним повсякденним життям.